Тема 5. Мистецтво квіткової композиції. Побудова та принципи композиційного рішення (2 год.)

Мета: ознайомлення з різними видами букетів, їхньою формою і призначенням, дати поняття про аранжування квітів. Навчити надавати квітам об’ємної форми, виховувати акуратність, естетичний смак.

Тип заняття: лекція.

Ключові слова: букет, аранжування квітів, суцвіття, форма букетів, композиція, групування квітів, лінії в букеті, об’ємна форма деталей, квіткова композиція.

Список використаної літератури:

1. Бухольц К. Флористичний дизайн / К. Бухольц. – Харків «Фенікс», 2002.

2. Белецька Л.Б. Флористика / Л.Б. Белецька, К.А. Боброва. – Москва, 2003.

3. Табунщиков Н.П. Мистецтво квіткової композиції / Н.П. Табунщиков. – К., Реклама, 1988.

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності:

Вісь композиції - уявна допоміжна лінія - повинна проходити через її геометричну середину. Вона ж є одночасно і віссю симетрії. Основний мотив композиції має обов'язково знаходитися на цій допоміжної лінії. 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

План

1.                  Мистецтво квіткової композиції. Зрізання рослин.

2.                  Букет як квіткова композиція.

3.                  Складання квіткових композицій різних форм зі штучного та живого рослинного матеріалу.

4.                  Принципи побудови квіткової композиції.

ІV. Узагальнення та систематизація.

1.     Правила збору та обробки рослин.

2.     Які є методи висушування рослин?

3.     Асортимент рослин для створення композиції.

V. Підведення підсумків.

VІ. Домашнє завдання.

Описати правила та способи засушування рослин, які були використанні під час роботи.

Самостійна робота.

Побудова композицій-скульптур із рослинного матеріалу.

Питання для самоконтролю:

1.     Основні елементи композиції.

2.     Що таке букет?

3.     Правила складання букетів.

4.     Форми та особливості складання композицій з квітів.

5.      

І. Рідко коли свято обходиться без зрізаних квітів, що надають особливої урочистості. Але як буває образливо, коли вже наступного дня замість красивих букетів ми помічаємо зів'ялі квітки. Однак, виявляється, життя квітів у букеті можна суттєво продовжити.

У зрізаній квітці відбувається порушення водного режиму. Починається це з кількох причин. По-перше, тому, що зрізана квітка продовжує інтенсивно випаровувати воду, у той час як поповнення її ззовні значно ускладнено. Ускладнення поповнення води в судині на місці зрізу або зламу являє собою ушкоджену тканину, яка разом з пухирцями повітря закупорює провідні судини іншої частини квіткового пагона, що й заважає надходженню води. Закупорюванню сприяє і гнильна мікрофлора, що швидко розвивається у воді. Крім цього, сік, що виділяється при зрізанні квітів, окисляється, у результаті чого утворюються шкідливі для рослин сполуки.

Крім того, що зрізаним квітам бракує води, вони ще позбавляються живильних речовин, які рослини зазвичай одержують із ґрунту за допомогою кореневої системи. Усі ці фактори в комплексі призводять до того, що в зрізаних рослин простежується порушення обміну речовин, а точніше, переважають процеси розпаду, що призводить до передчасного старіння й зів'янення квітів.

Те, як довго будуть стояти квітки у вазі, значною мірою залежить і від того, на якій стадії і у який час доби вони були зрізані. Троянди потрібно зрізати у стадії забарвленого бутона та напіврозпущеними. Потрібно враховувати, що густо-махрові сорти троянд розкриваються повільніше, тому їх необхідно зрізати пізніше – з появою пелюстків. Причому чашолистки в таких сортів повинні вже повністю відігнутися донизу, а зовнішні пелюстки звільнитися. Наприклад, гвоздику ремонтантну потрібно зрізати на стадії розквіту.

Що стосується часу зрізання протягом дня, то найбільшою стійкістю відрізняються квітки, зрізані з самого ранку або ближче до вечора. Квітки ж, зрізані вдень, у спекотну сонячну погоду, швидко втрачають воду і в'януть, і навіть якщо їх відразу ж перенести в прохолодне приміщення й поставити у воду, то все одно вони вже не зможуть повністю відновити свої декоративні якості і у вазі вже не будуть довго стояти.

Те, як довго будуть стояти у воді квітки, залежить і від того, як саме вони були зірвані. Троянди рекомендується зрізати гострим секатором. А ось ремонтантну гвоздику, нарциси й тюльпани краще обламувати. Не можна збирати квітки відразу після поливу, тому що від води, яка в них потрапила, пелюстки можуть загнити.

Для того, щоб букет простояв довше, слід купляти напіврозпущені квіти, або квіти з щільною серединкою.

У зрізаних або куплених квітів нижні листочки видаляють, для того щоб максимально скоротити поверхню випаровування. Далі необхідно повторно підрізати кінчики стебел. Робиться це гострим секатором або ножем під водою. Таке підрізування дозволяє уникнути закупорювання судин пагону повітрям, продуктами окислювання, бактеріями, солями тощо. Тільки після того як ви здійсните це підрізування, квітки можуть добре усмоктувати воду й зберігати свою декоративність.

В кімнаті вазу з квітами розміщають у захищеному від протягів та прямого сонячного світла місці.

Вважається, що чим скромніша ваза, тим яскравіше виглядає букет. Вази, для квітів повинні бути чистими, з матеріалу, що не окисляється. Для троянд вази краще підбирати неяскравого кольору, без чіткого малюнку. У цьому сенсі незамінні кераміка й порцелянові вази неяскравих пастельних тонів, а також прозорі або злегка тоновані скляні вази. Особливий затишок додають приміщенню композиції квітів, встановлені в глиняних глечиках або плетених кошичках. Ну, а в урочисті, святкові дні найбільше підійде кришталь.

Блакитні троянди чудово виглядають у вазах з малюнком «гжель». Яскраві вази із помітним  малюнком  найкраще  підходять для екзотичних квітів з яскравими незвичайними бутонами. На обідній стіл не варто ставити занадто високі вази, квітки повинні розташовуватися трохи нижче рівня очей тих, хто сидить за столом.

За останні роки мистецтво складання букетних композицій набуло популярності. Цьому сприяли виставки квітів, огляди, конкурси, де можна побачити букети та композиції під різними назвами.

Складаючи квіткові композиції, потрібно пам'ятати про несумісність деяких видів квітів. Резеда прискорює зів’янення квітів. Троянди як гвоздики і лілії зберігають свою свіжість довше, якщо  стоять окремо, у сусідстві ж з іншими квітами вони стоять у вазі менше. Крім того, спілі яблука в композиції несприятливо впливають на квіти, які у близькому сусідстві з ними в'януть.

Однак є й сприятливі композиції, коли квіти, в одній вазі, позитивно впливають на тривалість життя сусіда. Так,  гілочки жасмину продовжують життя троянди, конвалії й підсилюють  їх аромат. Букет троянд збереже свіжість не тільки за допомогою пагонів хвойних рослин а і хвойний екстракт, який має бактерицидну дію та перешкоджає  гниттю пагонів.

На збереження квітів впливає і вода, у яку ви збираєтеся їх поставити. Змінювати воду у вазі потрібно кожного дня, при цьому обмиваючи нижню частину пагонів, а ще краще – оновлювати зрізи. Жорстка вода несприятливо позначається на стані зрізаних квітів. Вода, взята прямо з-під крана, не підходить для квітів, тому що розчинені в ній сполуки калію й магнію, сприяють закупорці судин і зниженню декоративних властивостей. Один зі способів зниження жорсткості води – це її кип'ятіння або дистилювання. Так збереження декоративності троянд у водопровідній і кип'яченій або дистильованій воді істотно розрізняється. Так, у водопровідній воді вони в'януть уже через 2,5 дня, а в кип'яченій або дистильованій стоять до 6 днів.

Існує й  хімічний спосіб зниження твердості води, який полягає в тім, що до води додають хімічні речовини, здатні нейтралізувати шкідливий вплив сполук кальцію й магнію. Наприклад, такою речовиною є алюмокалієві квасці, що перетворюють розчинні солі цих сполук у малорозчинні або нерозчинні.

Продовжити життя зрізаним квітам можна, поміщаючи їх у розчини хімічних речовин, що сприяють більш тривалому збереженню. Троянда дуже добре зберігається в складі композицій на губці, що насичені спеціальним розчином («оазис» – спеціальний матеріал для створення основи  майбутньої композиції квітів, який має у складі цілий набір стимуляторів).

Перші досліди із застосування хімічних речовин для продовження життя квітів і збереження їх декоративних властивостей  були проведені на початку XX століття в Західній Європі і США. Найбільш вдалим для збереження зрізаних квітів виявилися розчини борної і азотної кислот, перманганату і нітрату калію, сахарози й аспірину. У приміщенні ж для збереження зрізаних квітів можна застосовувати готові речовини, такі як «Бутон», «Бутон-2».

Велику частину зрізаних квітів можна тримати в 3%-вому розчині цукру (30 г на 1 л, тобто приблизно 3 чайні ложки). Пересуванню цукру по головних судинах сприяє кислотність розчину, показники якого повинні наближатися до кислотності клітинного соку.

Крім того, розчини зі слабокислою реакцією мають ще й антимікробну дію. Тому рекомендується додавати в розчин ще трохи борної (0,15-0,2 г/л), або аскорбінової (0,1 г/л), або лимонної (0,1 г/л) кислоти.

Квіткарями розроблені склади розчинів і для різних видів  квітів. Для троянд застосовують розчин, складений із таких компонентів: нітрат срібла – 0,03 г/л, саліцилова кислота – 0,01 г/л, цукор – 10-15 г/л.

ІІ. Під словом «букет» розуміють зазвичай кілька квітів або гілок, підібраних за призначенням за кольором,  розміром, фактурі. Перш ніж скласти букет з призначених для цього кольорів, перед зрізанням їх рясно поливають. Рівні стебла зрізують приблизно однієї довжини. З нижньої частини видаляють все листя і шипи. Підбираючи квіти, їх тримають в лівій руці, а правою додають нові, намагаючись розмістити  їх так, щоб стебла були направлені не паралельно один одному, а під кутом. При бажанні до зрізаних квітів додають аранжувальну зелень – аспарагус, гіпсофилу, злаки. Кінці стебел  підрізають. Вважається, що для невеликих букетів потрібно брати непарна кількість кольорів (парна береться для траурних букетів).Форма букета визначається видом кольорів.

Слово «букет» увійшло в побут у XVII ст. Спочатку букети складали з прянощів: кропу, селери, петрушки, кмину. Гості дарували їх господині, а вона прикрашала ними страви. Згодом букети почали робити з квітів.

Нерідко для складання букетів використовують листя й квітки кімнатних  рослин, що дозволяють  створити особливий настрій композиції,  додають їй оригінальності й неповторності. Є кілька секретів, що допоможуть зберегти їх свіжими якомога довше. Так, наприклад, у букетах часто присутній пірчастий аспарагус й аспарагус Шеренгера, які довго залишаються свіжими в прохолодних приміщеннях (оптимальна температура – 10 °С), а в теплих швидко висихають.

Зрізані війї папоротей бажано обприскувати, це дозволяє зберегти їх свіжими досить довго. Найдовше зберігається зрізаною папороть – нефролепіс. Нижчу частину листків папороті треба обробити вогнем 2-3 секунди. Можна використовувати у квіткових композиціях і листя бегонії королівської, яке ставлять у воду, куди додано трохи  солі в співвідношенні 1 столова ложка на 2 л води. При цьому кінці стебел розщеплюють.

Дуже довго залишаються свіжими листя аспідистри, драцени, кали, клівії, колеусу, монстери, сансів’єри. Їх рекомендується добре промити чистою водою, перед тим як використовувати в букеті.

Рослини, які мають у собі латекс (молочко) зрізом занурити на 3 секунди в окріп, щоб заварити латекс. Якщо цього не зробити всі інші квіти у вазі загинуть. Зрізи квітів та пагонів кущових рослин треба поновити гострим ножем, при чому, кут зрізу зробити  як  можна найменше, щоб збільшити площу зрізу (так рослини краще насичуються водою). Але важливо не тільки якомога довше зберегти зрізані квітки свіжими, але й вдало їх розставити, щоб максимально вигідно показати всі декоративні якості, і так, щоб їх забарвлення гармоніювало з сосудом, у якому вони стоять, тобто створити композицію.

Складаючи букети, потрібно прагнути до того, щоб квіти сприймалися природно, а композиція виглядала об'ємною. Квітки не потрібно розташовувати на одному рівні або в одній площині.

Довжина квітконосів не повинна бути однаковою, так саме, як відстань між квітами й кут їх нахилу. Для того щоб букетик не розсипався і тримав форму, його потрібно зв’язати ниткою, тонким дротом або обкрутити липкою стрічкою, підійдуть для  таких квітів невеликі витончені вазочки. Важливо для кращого сприйняття композиції створити основу. Це може бути стіна, зелень гілок або велике листя. Як основу часто використовують  гілки аспарагусу, листя рогозу, гілки хвойних дерев, листя бегоній, кал.

Заборонено з іншими квітами ставити нарциси. Їх сік може згубити весь букет. З початку нарциси ставлять окремо у воду, щоб вийшов сік. Воду змінюють три рази і тільки після цього ставлять букет.

Ще потрібно знати, що для того щоб композиція була більш стійкою, великі квітки розташовують біля основи та у центрі, дрібні ж – угорі і на периферії. Що стосується забарвлення, то темні квітки ставлять нижче від світлих.

У мистецтві складання букетів, мабуть, найбільше процвітали японці.

У країні сонця – Японії люди вклонялися квітам ще до VI ст. нашої ери. Вони вважали, що в кожній квітці живе дух та бог землеробства. Але в VI сторіччі нашої ери в Японію з Китаю приходить буддизм. Буддиський рай та культ поклоніння квітам, що був в японців до цього, поєдналися разом. На височині храму стояли статуї Будди, а з обох боків статуї знаходилися дві великі вази для високих композицій з квітів, що мали філософське значення. Композиція будувалась з семи пагонів, кожен з яких означав буддистський порятунок Всесвіту.

Букет – це найбільш поширена форма квіткового виробу. У перекладі з французької мови це слово означає «красиво зібрана група квітів». Букети з квітів увійшли в побут людини порівняно недавно. У Франції букети спочатку складали із прив’язаних до дроту або насаджених на нього квіток, унаслідок чого квіти швидко втрачали свіжість. Пізніше в моду увійшли маленькі букетики-бутоньєрки — із запашних рослин. Їх носили встромленими у петельки камзолів. В епоху Відродження букети були мало поширені. Захоплювались ними переважно чоловіки з вищого світу, в основному завдяки їхньому аромату.

Букети великих і малих розмірів з різних за забарвленням і формою квіток з’явились на початку ХVIII ст. Відтоді почало бурхливо розвиватися мистецтво створення букетів. У другій половині цього століття букет набув складнішої форми, і для його створення стали потрібними певні знання і майстерність. Протягом усієї історії існування букетів їхня форма не раз змінювалась.

У середині XIX ст. в Європі, особливо в Німеччині й Австрії, був поширений стиль бідермейер. Букети в цьому стилі були круглої форми, плоскі або випуклі, зі значної кількості квітів, які дуже щільно прилягали голівками одна до одної, їх укладали в спеціальні підбукетниці — «портбукети», які оздоблювали манжетками з мережива, бантами, стрічками (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Букет у стилі бідермейер

На початку ХХ ст. дуже поширеним був стиль модерн.

Стиль бідермейер прикрашав штучними квітами шляпки, парасольки, накидки, спідниці. Бархатні братки, які стали знамениті в російській культурі завдяки опису Л. Толстим Анни Кареніної на балу, — теж частина цього стилю.

Характеристика букета. Добір квітів і зелені для букета залежить від його призначення, пори року і періоду цвітіння декоративних рослин.

Також краса букета значною мірою залежить від того, які квіти використані при його складанні, від їхнього забарвлення, форми і розміщення. Квіти бувають одиночні (тюльпан, нарцис, кали), зібрані в суцвіття, наприклад, колосоподібні (гіацинти, гладіолуси), волотеві (дзвіночки), гроноподібні (дельфінії), а також зібрані на видовженому твердому стеблі або в суцвіття круглої зонтичної форми (примула). Поєднання різних суцвіть створює приємний для очей контраст.

При розміщенні квітів у букеті слід враховувати і їхні розміри. Великі квіти (півонії, троянди, жоржини) завжди доцільніше ставити на найвиднішому місці, у центральній частині букета, а дрібніші — на задньому плані. Цим підкреслюється ефект об’ємності й створюється ілюзія перспективи.

Дуже великі і дуже маленькі квіти, як наприклад, гладіолуси й фіалки, не можна поєднувати в одному букеті.

Форма букетів і композицій. Більшість букетів мають просту форму, незначну кількість квітів і їхнє природне розміщення. Форма залежить у першу чергу від виду квітів і призначення букета. Букет може бути круглий (а), односторонній (б), плоский (в) (рис. 2.2).

Круглий букет призначений для оглядання його з усіх боків. Він може мати кулеподібну, конічну, циліндричну, округлу, спіралеподібну й інші форми. Для виготовлення красивого букета беруть квіти, стебла яких однакові завдовжки, у центрі розміщують квіти із прямими квітконосами, а із країв — м’яко вигнуті або ті, що звисають. Зелень розміщують так, щоб вона не закривала квіти. В односторонньому букеті, який складають для огляду з одного боку, на задньому плані ставлять високі квіти, а на передньому — коротші. Розміщують такі букети біля стіни.

Плоскі букети відрізняються від круглих своєю оригінальністю, приплюснутою формою.

За розміром букети бувають маленькі, середні і великі (рис. 2.2 г, д, е ).

Рис. 2.2. Форми та розміри букетів За формою: а – круглі, б – односторонні,

в – плоскі. За розміром: г – міні-букетики, д – середні, е – великі.

Рис. 2.3. Різні види букетів. Форми букетів і композицій: а) кулеподібна;

 б) овальна; в), г) трикутна симетрична; д) трикутна однобічна;

е) серпоподібна; ж) вертикальна; з) зиґзаґоподібна, або лінія Хогарта.

Розрізняють декілька основних форм квіткових композицій, їхні загальні обриси можуть бути круглими, напівкруглими, овальними, трикутними, у формі півмісяця. Яку форму вибрати, підказують самі рослини, їхня будова, характер суцвіть. Якщо є багато квітів, найчастіше користуються круглою чи напівкруглою формою. Такі композиції складають з айстр, ромашок, фіалок, волошок, маків, нагідок. Вони гарно прикрашають кімнату чи окремий куток, журнальний столик тощо. Їх також використовують і для невеличких букетів для наречених (троянди, лілії, гіацинти, фрезія), або в односторонніх подовжених букетах.

Вишукані стрункі подовжені суцвіття (ірисів, гладіолусів), красиво дивляться в букетах овальної форми. Композиції трикутної форми використовують для оформлення банкетних залів, стола президії. Для цього підійдуть тюльпани, гвоздики, кали.

Групування квітів. Групування — це зв’язок окремих форм, елементів в одне ціле. Розміщувати квіти у букеті, композиції, корзині можна симетрично й асиметрично.

Симетричне розміщення — це коли дві однакові частини перебувають по обидва боки від центральної осі, тобто цілком зберігаються їхня форма, конфігурація, величина, колір (рис. 2.4 а).

Асиметричне розміщення (нерівномірне) — коли композицію будують, виходячи із природного характеру росту рослин (рис. 2.4 б). Такі композиції мають більш вільний вигляд, дають більше простору для творчості, фантазії. Асиметричні композиції мають чіткий, урівноважений характер.

Рис. 2.4. Розміщення і групування рослин: а — симетричне, б — асиметричне розміщення, в — замкнута, г — вільна група, д — симетричне,

е — асиметричне групування.

Розрізняють також замкнуті групи (рис. 2.4 в), коли рослини розміщені впритул одна до одної; і вільні групи (рис. 2.4 г), де рослини розміщені вільно, тобто природніше. На рис. 2.4 д) і е) показано симетричне й асиметричне групування букетів.

Лінії в букеті. Лінія — одна з найважливіших зображувальних форм. Лінії створюють межу між різними площинами, предметами, формами. Серед прямих ліній розрізняють три основні: горизонтальну, вертикальну і діагональ. Навіть ці найпростіші лінії можуть відображати певні людські відчуття. Так, горизонтальна лінія найбільш спокійна, вертикальна, направлена угору, до сонця, світла, надає динамічності і святковості. Діагональ може йти вгору і вниз.

Рис. 2.5. Лінії в букеті

Рослинний світ такий різноманітний, що серед його представників можна знайти таких, обриси яких допоможуть скласти своєрідний лінійний малюнок композиції (рис.2.5).

Наприклад, прямі вертикальні лінії в ірисів, маку, рогози, коров’яку. У інших рослин (кала, лілії) прямі вертикальні стебла закінчуються яскравою квіткою чи суцвіттям. Такі композиції урочисті, створюють гарний настрій.

Стебла або листя гвоздики, тюльпана, гербери утворюють плавно зігнуті висхідні лінії. Стебла рослин, направлені униз, утворюють спадні лінії. Це деякі хвойні, гілочки верби, берези. Композиції з такими «плакучими» стеблами створюють враження смутку. Щоб пом’якшити це враження, у букетах поруч розміщують квіти із прямим, вертикальними стеблами — гвоздики, кали, троянди.

Мистецтво аранжування штучних квітів. Мистецтво квіткового аранжування з давніх-давен розвивалося як народна творчість. Квітникарі відшукують усе нові форми квіткових виробів, удосконалюється майстерність складання букетів, розширюється тематика створення композицій.

До мистецтва аранжування квітів належать і майстерність створення букетів із засушених рослин і штучних квітів.

Букети із штучних квітів потрібно складати так, щоб вони були красиві й вишукані, краще їх робити невеликими. За основу беруть дві-три крупні квітки і до них додають кілька інших квітів, термінах цвітіння яких збігаються. Великі квіти — лілії, півонії, жоржини, хризантеми, іриси, гладіолуси —мають кращий вигляд, коли вони самі.

Найкраще скласти букет із 5–7 квітів одного виду, доповнивши їх зеленню. Дрібні квіти — конвалії, фіалки, незабудки, нарциси — виграють у змішаних букетах, але їх не можна складати з більш ніж трьох-чотирьох видів квіток. Так, наприклад, для польового букета можна взяти ромашки, волошки, маки, незабудки, зелень.

Для бутоньєрок беруть одну-дві невеликих або три-п’ять зовсім маленьких квіток, декорують зеленими листочками або дрібнолистою гілочкою. Красиві бутоньєрки з польових квітів, пахучого горошку, братиків, конвалії, фіалок, гвоздик.

Букети або окремі квіти слід ставити у відповідні вази. Ваза для штучного букета повинна добиратися з неменшою старанністю, ніж для живого. Але, на відміну від живих рослин, варіантів оформлення штучних квітів значно більше. Оскільки штучним квітам вода непотрібна, посудини, у яких вони розміщуються, можуть бути прорізними, плетеними, виготовленими з неопаленої глини або світлого дерева.

Дизайнер (людина, яка займається оформленням інтер’єру) може використовувати різноманітні матеріали, які підходять для конкретного інтер’єру. Також є чимало красивих настінних кашпо і горщиків.

У сприйнятті композиції неабияку роль відіграє форма вази і фактура матеріалу, з якого вона виготовлена. За формою вази бувають: симетричні й асиметричні, витягнуті, конічні, з відігнутими краями, круглі, низькі, високі.

У вузьких вазах гарний вигляд мають квіти з видовженими стеблами. Вази конічної форми використовують для високих рослин, які мають міцне стебло. У них стебла можна ставити похило.

У вази з відігнутими краями ставлять крупні квіти.Круглий або овальний  букет краще поставити у вазу круглої форми. За фактурою матеріалу, вази бувають скляні, керамічні, з кольорового металу чи сплаву. Для скла, кришталю добре підходять квіти однотонні, з ніжним забарвленням, величні троянди, кали, гвоздики. У керамічному посуді гарно дивляться цинії, польові квіти, нагідки.

Невдало вибрана ваза може позбавити букет усієї його принадності. Не можна, наприклад, великий букет ставити у маленьку вазу або маленький букет — у велику. Не слід також допускати, щоб силует вази збігався з силуетом букета, бо при цьому порушується гармонія ліній і квіти втрачають привабливість.

Оригінальною вазою для квітів може служити химерний корч чи корінь дерева, трутовика або кора, корзинки з берести, верби і навіть камінь: туф, вапняк, пісковик, черепашник. У заглиблення такої вази ставлять баночку і у неї поміщають букет. Особливо гарні у «природних» вазах незабудки, фіалки, конвалії, ромашки, польові квіти.

Такі квіти, як іриси, гладіолуси, маки, хризантеми, флокси слід ставити у високі вузькі вази. Букети із троянд, гвоздик, красиво дивляться в низьких широких вазах. Польові квіти мають гарний вигляд у глиняних глеках. Конвалії, незабудки і фіалки потрібно ставити в низькі маленькі вазочки.

Рис. 2.6. Вази, виготовлені з природного матеріалу: а) з корча; б) із м’якого каменю; в) з бамбука; г) із гриба-трутовика; д) з берести; е) сплетені з лози.

Слід також брати до уваги те, у якому приміщенні і в якому місці будуть поставлені квіти. Букет і ваза повинні відповідати інтер’єру приміщення.

ІІІ.

1. Сортування рослинного матеріалу. Починати роботу потрібно з вибору та сортування матеріалу, з якого буде складатися майбутня композиція. Штучний рослинний матеріал, як і живий, має гармонійно поєднуватися за кольоровою гамою, фактурою не тільки між собою, а й з обраним посудом. У квітковій композиції рекомендують компонувати три, або чотири кольори. Крім цього має бути головний рослинний та допоміжний матеріал (акценти та помічники). Перед початком роботи весь матеріал розкладають на групи за видами, сортами, кольором та за розмірами.

2. Вибір посуду. Для кулястих та трикутних композицій вибирати, невисокий або середньої висоти посуд будь-якої форми та матеріалу. Розмір залежить від наявної кількості рослинного матеріалу. Якщо посуд мін декоративний вигляд, він буде виступати як елемент композиції, тому декоративність посуду має гармонійно поєднуватися з усіма іншими композиційними елементами. У такому випадку посуд не потрібно ховати. Якщо ж посуд є тільки місцем для закріплення матеріалу, його не планую п. показувати і тому він повністю декорується. Для каскадів, напівкаскадів, а також S- та L - подібних форм вибирають високі контейнери або вази бажано широкі.

3. Засоби кріплення:

- пластилін перед початком роботи розігрівають, мнуть його у грудку, приклеюють та прив'язують до посуду;

- штучний оазис приклеюють гарячим силіконовим клеєм і, прив'язується для надійності, звичайною або приклеюють липкою стрічкою до обраного посуду-основи. Варто зазначити, що це стосується настінних композицій.

Такі засоби кріплення, як кензан, „жабка", аранжувальна сітка для штучних композицій використовувати не рекомендується.

4. Складання кулястої форми. Кулясті та напівсферичні композиції складають із рослин з кулястим суцвіттям: айстр, ромашок, півоній, жоржин, примул, троянд. Квіти та декоративна зелень мають бути однакової довжини. Основний матеріал починають встановлювати від центру на однаковій відстані один від одного, пересуваючись, під однаковим кутом до периферії композиції і витримуючи при цьому всі акценти та ритмічні ряди.

 5. Складання трикутних форм. Трикутні композиції починають складати з головної вертикалі, двох горизонталей, лінії першого плану, вибудовують лінію, встановлюють головний матеріал - акцент, заповнюють ритмічні ряди допоміжним матеріалом. Квіти та декоративну зелень встановлюють під невеликим кутом у напрямку від себе.

6. Складання хвилястих (s - та І - подібних форм). Починають складати композиції з акценту - фокусної плями, а потім за допомогою допоміжного матеріалу (гілки відповідної форми, ажурні листки папороті, аспарагуса), виводять S- або L-подібні лінії.

7. Складання каскадних форм. Каскади будують тільки у високому посуді. їх починають із встановлення висоти яка має бути в 2-2,5 рази менша від висоти посуди. Потім виводять довжину каскаду, що дорівнює або перевищує висоту посуду. Залежно від виду каскаду встановлюють інші лінії (верх падаючі або низ падаючі).

8. Складання бутоньєрок. Бутоньєрки мініатюрні композиції. їх складають як з живого, так і штучного рослинного матеріалу. Призначенні, в основному, для прикрашання одягу: капелюхів, жакетів, суконь, піджаків та ін. Композиційні принципи тут повністю витримані.

9. Складання кошиків відбувається за такими самими принципами, як і створення композицій різних форм. При складанні кошиків варто звернути увагу на те, що вони бувають подарункові або призначені для покладання.

IV. У наш час говорять про аранжування квітів — як про мистецтво. У квітковій композиції можна знайти конкретний образ, інколи не менш виразний, ніж у картині.

Квіти можна поєднувати між собою за законами гармонії, подібно до того, як ноти поєднуються у музичному творі, а фарби — у живописі. Майстерність створення квіткових композицій різноманітних форм називається – аранжуванням.

Історично склалися такі основні форми композицій із квітів:

1. Букет.

2. Вінок.

3. Гірлянда.

4. Корзина.

5. Панно.

Під терміном «квіткова композиція», з одного боку, розуміють конкретний твір із квітів, листя, гілок, коріння тощо, а з іншого — його побудову. Довершеність будь-якої квіткової композиції залежить не тільки від того, які квіти беруть для її створення. Із найпростіших польових квітів можна зробити чаруючий око вінок, букет, настінне панно. Водночас найкрасивіші і найдорожчі квіти можна так невдало поєднати між собою, що вони втратять свою природну привабливість.

У кожного народу існують традиції створення квіткових композицій. Вони враховують особливості житла, клімату, навіть темперамент людей.

Серед багатьох шкіл квіткового аранжування у світі найбільш відомі європейська і японська. Вони мають суттєві відмінності.

Європейська школа головну увагу приділяє кольоровим поєднанням і формі квіткових композицій. Наприклад, букет квітів може нагадувати кулю, конус того чи іншого кольору. Квітів у букеті, як правило, досить багато і стебел майже не видно.

На відміну від європейської школи, японська школа квіткового аранжування (ікебана) у створенні композиції звертає головну увагу на лінію. Рослин використовується небагато. У традиційних японських композиціях добре видно лінії стебел квітів, гілок, окремі квіти.

Терміном «ікебана» називають також традиційну японську квіткову композицію, виконану за правилами ікебани. Букет є однією з найпоширеніших форм квіткових композицій. У перекладі з французької мови це слово означає «красиво зібрана група квітів». Букети розрізняють за формою, розмірами і призначенням. Спочатку букет використовували у приміщенні для поширення аромату, а пізніше — як подарунок.

Форма букета залежить від будови квіток або суцвіть, довжини квітконіжки, їхньої кількості та призначення. Круглі букети виготовляють із великої кількості квітів одного кольору або перехідної гами кольорів. У такі композиції включають анемони, айстри, волошки, калачики, маки, фіалки, нагідки. Вони прикрашають кімнату, журнальний, туалетний столик тощо. Круглі букети із троянд, лілій, гіацинтів, фрезій рекомендують для наречених.

Для оформлення інтер'єра з використанням великих і високих ваз застосовують композицію овальної форми, а рослини добирають із довгими стеблами й видовженими суцвіттями.

Для оформлення столів складають низькі трикутні і напівмісячні композиції з використанням айстр, півоній, лілій, гвоздик, троянд, хризантем, бузку. Економною можна зробити композицію, якщо в нижній частині використовувати не цілі великі суцвіття, а їх частини й окремі квіти (гладіолуси, лілії, троянди, амариліс, бегонії), розміщуючи найбільші з них нижче, а більш дрібні та пуп'янки — вище.

Пропорції (співвідношення окремих частин за висотою, шириною і довжиною) у мистецтві створення квіткових композицій мають велике значення, оскільки дають змогу найповніше передати урочистість чи простоту, радість або печаль.

Із сивої давнини і до сьогодні використовують так званий «золотий перетин», тобто поділ лінії на дві нерівні частини, при якому відношення меншої частини до більшої таке саме, як і більшої до цілого.

Колір при складанні будь-якої квіткової композиції є найвиразнішим образотворчим елементом. Розрізняють хроматичні та ахроматичні кольори.

Хроматичні кольори для зручності розміщують колірним кругом. Із них три кольори основні (червоний, жовтий і синій), інші (фіолетовий, оранжевий і зелений) — допоміжні або додаткові, які можна отримати внаслідок змішування кольорів: зелений — синього з жовтим, оранжевий — червоного з жовтим, фіолетовий — синього з червоним.

Кольори також відрізняються між собою за емоційним впливом на людину: червоний, оранжевий і жовтий — теплі або активні – діють збудливо, синій, фіолетовий — холодні або пасивні – впливають заспокійливо, чорний і всі відтінки сірого — ахроматичні. За їхньою допомогою досягають насиченість забарвлення, тобто висвітлюють або затемнюють його.

Майже в усіх композиціях головна роль належить теплим і світлим відтінкам, а темні й холодні — допоміжні.

За добором кольорів аранжування бувають однотонними й складними, складеними з гармонійних або контрастних двох чи кількох кольорів. У цих випадках важливо дотриматися правильного поєднання кольорів. При складанні квіткових композицій часто доводиться мати справу з квітами кількох кольорів, а отже, й з колірними контрастами. Для доброго поєднання треба брати два протилежні кольори, розміщені в кольоровому крузі (червоний і зелений, фіолетовий і жовтий і т. д.), а при поєднанні трьох забарвлень, розміщених на однаковій відстані, наприклад, червоне — синє — жовте. Створюючи аранжування до урочистих дат, треба скористатися контрастними поєднаннями, бо вони більш яскраві й святкові.

Розміщення. Зрізані рослини в усіх видах аранжувань розміщують не хаотично, а за певними законами.

Простий ряд — рослини розміщують лінійно, на однаковій відстані одна від одної (за цим принципом виготовляють гірлянди).

Ритмічний ряд відрізняється від простого тим, що відстань між рослинами поступово збільшується або зменшується за певним принципом. При декоруванні святкових столів, виставок, залів можна створювати ілюзію збільшення або зменшення перспективи.

Симетричне розміщення — рівновага або дзеркальне зображення — це коли дві рівні частини перебувають по обидва боки від центральної осі, тобто повністю збігаються їх форма, конфігурація, величина, колір.

Асиметричне розміщення (нерівномірне) — коли композицію будують, виходячи з природного характеру росту рослини. Саме цей принцип найчастіше використовують на практиці, бо він дає необмежений простір для творчості.

Озеленюючи будь-яке приміщення, необхідно чітко визначити мету роботи. Оформлюючи інтер'єр там, де треба підкреслити урочистість і поважність, рослини групують симетрично, а для виставок, зелених куточків тощо застосовують вільне, асиметричне групування, яке має більш природний вигляд.

Корзинами з квітами прикрашають зали, де відбуваються святкові зібрання, вшановують артистів, ювілярів, їх використовують для прикраси вітрин магазинів, фойє, для траурних церемоній, для покладання біля пам'ятників та монументів. Корзини можуть бути різної форми.

Як аранжувальне доповнення використовують колоски злаків, хвойні гілки. При оформленні корзин керуються загальними принципами складання квіткових композицій: співвідношення пропорцій, поєднання кольорів, ритму, «центр ваги». Спочатку в корзині розміщують зелень, а потім на її фоні квіти. Великі квіти розміщують у нижній частині, а дрібні — над ними.

Гірлянди — це квіти, листя, гілки, сплетені у довгі стрічки. Звичай прикрашати гірляндами був відомий ще у Стародавньому Єгипті та Греції. Ними прикрашали вівтарі у храмах, колони. У наші дні гірляндами прикрашають зали, де відбуваються святкові вечори, фойє, сцени, трибуни, павільйони, альтанки в садах, використовують при сервіруванні святкових обідніх свят.

Вінки як форма прикраси із квітів виникли дуже давно. Вінками із гілок лавра нагороджували визначних поетів, митців, спортсменів, із мирту, розмарину — прикрашали наречених.

Бутоньєрки — святкові прикраси із квітів для одягу та зачіски. Вони повинні бути ретельно виконані, гармоніювати за кольором з одягом. Квіти підбирають невеликих розмірів. Бутоньєрки прикріплюють до одягу чи до волосся за допомогою шпильок або спеціальних заколок.

Усе, що створила природа – прекрасне. Квіти – маленькі, лагідні, ніжні, беззахисні несуть свою красу людям. І, якщо ми вже зірвали квітку, то не маємо права не продовжити її життя у вишуканих композиціях, букетах, ікебанах.