Лекція 12

Тема: Садово – паркові споруди і обладнання.

План

1.Малі архітектурні форми та об’єкти озеленення.

2.Водні влаштування.

3. Садово-паркове обладнання для об’єктів озеленення і рекреаційних зон.

1. Для парків розроблено більше 100 видів малих форм архітектури – входи, кіоски, містки, оградки, урни, фонтани. Вони виконують гігієнічні і мікрокліматичні функції.

Малі форми архітектури не перевищують висоту деревних рослин (арки, колонада, міст, вази), можуть грати роль своєрідної архітектурної рами , де окремі споруди можуть доповнювати одна одну.

Малі форми і деталі архітектури  грають велику роль в установленні пропорціональності  й масштабності парку. Одна з найбільш приємних функцій парку – можливість відпочити в оточенні природи, що потребує створювати гарні місця для відпочинку. Для цього будують бесідки, павільйони. Лавочки – традиційна приналежність парку, яка залишається запрошенням до відпочинку. Малі архітектурні  споруди зроблені повністю з рослин , мають окремі естетичні значення. Дуже гарні бесідки покриті виткими рослинами. Каркас перголи  приєднаний для вирощування багатьох красивих витких рослин. Потрібно створювати проекти малих архітектурних форм , адже вони є незамінним компонентом відпочинку.

2. В формуванні красивого краєвиду парку особливе значення  належать спорудам, які зв’язані з водоймами.

Плотини і водоспуски можуть бути різної конструкції : бетонні, кам’яні, дерев’яні, земляні. Різні їх типи мають свої переваги. Різноманітність водоспусків в сукупності з декоративними конструкціями застосовується при будівництві на водотоках з малою кількістю води. Так потік води може розсікатися на безліч струмків. Такі споруди як фонтан, басейн грають яскраво виражену декоративну роль в ландшафті парку.

Фонтан, як споруда з трубчастими насадками , який викидає під напором струмінь води, поширена форма декоративного оформлення. Фонтан може знаходитись біля водного середовища , серед озер, ставків.

Міст – незамінний елемент живописного ландшафту , різноманітні форми берегів річок, остроів, русел, заставляють створювати різні конструкції. На плоских берегах роблять мости на одній поверхні  зі стежкою. Особливо гарно красуються нависаючі над водою містки – галереї, іноді з містків виходить ціла дорожньо – надводна система.

 В число споруд включають пристані, причали і пірси. Вони мають велике декоративне і естетичне значення.

3. Садово – паркове обладнання призначене для забезпечення кращих умов відпочинку в різних кутках парку. Поділяють на такі види:

- загального користування ( урни, ліхтарі, лавки) Обладнання загального користування використовується для довготривалого або короткотривалого відпочинку населення;

- господарське обладнання (побутові будівлі, сміттєві контейнери). Господарське обладнання необхідне для короткотривалого відпочинку робітників , які обслуговують місця відпочинку населення.

- спеціалізоване обладнання (спортивні споруди, водні влаштування , дитячі майданчики) використовується для довготривалого відпочинку населення.

Вибір виду, форми і розміру садово – паркове обладнання залежить від характеру  обладнання і вікової категорії населення. Кольори яскраві і різноманітні.

Лекція 11

Тема: Оранжерейно - паркове господарство.

                                                  План

1.   Типи оранжерей , теплиць, парників, їх обладнання та обігрів.

2.   Вирощування декоративних рослин для оформлення інтер’єру.

1.Закритим грунтом називають площу побудованих чи пристосованих споруд , де підтримується сприятливий мікроклімат для вирощування різних культур  в несезонний період.

Основними конструктивними типами культиваційних споруд є парники і теплиці.

Парники – найдавніший вид споруд закритого грунту.  За конструкцією вони поділяються на одно - і двохсхилі, заглиблені або наземні. Обігрів парників може бути біологічним, технічним і сонячним. За строками використання розрізняють ранні, середні і пізні парники. Парники складаються з котловану, короба і рами.

Теплиці –найбільш удосконалений вид закритого грунту. Вони складаються з фундаменту, каркасу, бічних і торцевих стін та світлопроникного даху. Теплиці класифікують:

-за конструкцією теплиці поділяють на одно – і двохсхилі, двохсхилі теплиці поділяються на ангарні і блокові;

-за призначенням на розсадні, овочеві і оранжереї  (призначені для вирощування квітів та декоративних культур);

-за періодом експлуатації теплиці  поділяються на зимові і весняні. У зимових теплицях культури вирощують протягом року. Вони мають досить масивну конструкцію і обладнанні обігрівом грунту і повітря;

-за внутрішньою будовою розрізняють стелажні і грунтові теплиці.

Оранжереї – призначені  для вирощування квіткової продукції ( розсади квітів, квітів на зріз, квітів у вазонах) та декоративних культур для озеленення.

У відкритий грунт висаджування квітів проводиться після того,як мине загроза заморозків, краще всього в дощову погоду. Розсаду квітів перед висадкою поливають . Техніка посадки квітів наступна : рослини виймають з горшка чи ящика, совком роблять в грунті ямку, таких розмірів, щоб корінці не були в ній пом’яті. Опускають рослину на ту глибину, яка була в горщику потім землю навколо рослини, щоб вона трималась міцно в грунті. Після посадки кожну рослину ретельно поливають з розрахунком 15-20л.води на 1метр квадратний . При посадці квітів потрібно дотримуватись відстані між рослинами.

2.Серед  кімнатних рослин існують дерева, кущі, трав’янисті рослини. Багато з них ціняться за красиві листки (бегонія, монстера, фукси та ін.) інші за чудові квіти (цикламен, хризантеми, цинерарії).

Ефективно виглядають літом рослини: драцена, агава, лавр. Їх виносять на балкон розміщують в горщиках, ящиках з землею, піском. Виносять їх тоді, коли минає небезпека ранніх заморозків. Крупні ящики з рослинами ставлять в кутках кімнати чи балкона. Багатьом кімнатним рослинам корисно перебувати на відкритому повітрі. Виткі рослини можна пристосувати на стінах балконів. Отже для оформлення інтер’єру незамінними є гарні квіткові рослини, які своєю красою милують око людини.

Лекція 10

Тема: Вертикальне озеленення.

                                                          План

1.Вертикальне озеленення.

Унікальність вертикального озеленення полягає в тому, що за досить короткий час можна створити щільне декоруюче покриття вертикальних стін  та інших споруд, з метою захисту від перегріву, шуму, вітру. Для вертикального озеленення використовують виткі багаторічні та однорічні рослини, які характеризуються різноманітними формами куща, фактурою та забарвленням листя, рясним цвітінням та плодоношенням, доброю здатністю до формування.

Багаторічні ліани мають високу декоративність, і можуть набувати будь-якої форми в залежності від каркасу (опори). Більшість ліан швидко росте, даючи щорічно приріст до 3м, мають вусика та присоски, за допомогою яких можуть піднятися до висоти 5-ти поверхового будинку.

Застосовуючи різної конструкції каркаси можна за допомогою ліан створювати архітектурно-художні зелені споруди – альтанки, арки, парасольки, навіси, паркани. Для вертикального озелененя використовують  як однорідні  (духм’яний горошок, іпомею, витку настурцію) так і багаторічні виткі рослини (виноград, хміль, плечисті троянди, актинідія гостра.

Виткі рослини та ліани можуть бути лазячі, ті, що чіпляються та ті, ще обвивають. До лазячих відносяться рослини, в яких немає спеціальних чіпких органів, вгору вони піднімаються по опорах. Це – жимолость капріфоль клематис, виткі троянди. Чіпляючі рослини мають спеціальні органи – вусики якими вони чіпляються за опору. Це – виногради різних видів. Деякі види винограду мають присоски, за допомогою яких вони піднімаються вгору без опори.

Ліани з глибокою міцною кореневою системою висаджують в ями чи траншеї глибиною не менше 50см, шириною – 50-60 см, на відстані 30-40 см від опори в поживну землю. Для швидкого формування куща відразу після посадки правильно розміщають основний стовбур а потім решту гілок. Ліани підправляють, обрізають, проріджують, видаляють старі гілки.

Лекція 9

Тема: Квіткове оформлення об’єктів зеленого будівництва.

                                                       План

1. Основні вимоги до квітників.

2. Класифікація квітників.

3. Технологія створення квітників.

4. Асортимент квітів для влаштування квітників.

1. Квіткове оформлення є складовим елементом садово-паркового будівництва. Створення квітників складається із проектування і перенесення проектів в натуру . Проект квітникового оформлення створюється невідривно від тієї території ,де планується розбивка скверу парку.

Під квітником варто розуміти площу, що придатна для оформлення різних об’єктів , на яких розміщені газони, доріжки ,однорічні та багаторічні квітучі і декоративно-листяні рослини різні за висотою, а також малі архітектурні форми. Квітники служать для короткочасного відпочинку та прикраси об’єкту і в залежності від фігурації ділянки можуть бути різноманітними за формою–квадратні, овальні, округлі, прямокутні. Площа квітників коливається від 4-20метрів квадратних до 1 гектара і більше. Квітник має визначені складові частини:

1)квітникові насадження різноманітні за формою;

2)доріжки;

3)газон.

2. При створенні квітників використовують різноманітні види: клумби, рабатки, орнаменти, групи, бордюри, масиви, альпінарії, і поодинокі посадки.

Клумба – частина квітника, форма квіткового насадження, котра має різноманітні геометрично закінчені контури з більш-менш однаковими розмірами в різних перпендикулярних напрямках, виконана з більш або менш ухилом від центру, отже клумба – це фігурна квітникова грядка , що має в усіх напрямках однакові розміри. Клумби роблять із невеликим підвищенням над поверхнею її газону або доріжки і засаджують декоративними рослинами.

 Клумби влаштовують на фоні газону, а на відкритих площах їх краї обрамлюють дерниною.

 За формою клумби бувають круглі, квадратні, прямокутні, овальні, зірчасті та ін.

Клумби діляться на такі види:

-       килимові засаджені низькими, квітучими або декоративно-листяними рослинами різноманітного забарвлення.

-       квітникові їх засаджують великими квітучими рослинами із додаванням декоративно-листяних , і використовують як однорічники, так і багаторічники, не зимуючі і зимуючі у відкритому грунті.

Рабатка частина квітника, форма квітникового насадження у вигляді грядки, що засаджується квітковими або декоративно-листяними рослинами.

Арабеска – це невеликі за площею, плоскі або трохи припідняті клумби, що нагадують за своїм абрисом тобто за зовнішнім виглядом і контуром листя ,квітки, гірлянди, метелики та інші рисунки.

Група – це частина квітника, одна з форм квіткових насаджень, являє собою посадку невеликої кількості  рослин одного виду або сорту.

3. Всі роботи по створенні квітників (клумб, рабаток, груп квітів й інших видів квіткового оформлення) складаються з таких процесів: розробки і складання схем та проектів квітників, підготовки площ, вирощування розсади і садивного матеріалу, розбивки квітників у натурі, розсадження рослин у квітники та догляду за ними.

На нових ділянках весною насипають шар родючого грунту і додають перегній. Потім грунт перекопують і вирівнюють граблями, але високо насипати землю на клумбі не слід, бо грунт буде швидко пересихати. Після вирівнювання поверхні квітники формуюють. Для цього їх краї похило обрізують під шнур і ущільнюють деревяною лопатою. Краї круглої клумби спочатку за допомогою шнура й кілочків окреслюють борозенкою, а потім обрізують похило лопатою й вирівнюють. Пересохлий грунт перед цим зволожують . На місця, підготовлені для клумб ,рабаток та інших квітників, переносять їх рисунок і починають висаджувати відповідно до проекту квітникові рослини. Щоб не втоптувати грунт на ящики чи спеціально зроблені підпори кладуть дошки. З цих дощок і висаджують розсаду квітів, коли мине небезпека заморозків на грунті. Перед вибиранням розсду добре поливають. Вранці розсаду перевозять до місця садіння. Після садіння рослини поливають, а в спеку притінюють папером або спеціальними замінювачами на кілочках.

4. За строком вирощування квіткові культури поділяються на три групи:

1. Однорічні квіткові культури – це такі квіткові культури у яких цикл розвитку 1 рік. До них відносяться: алісум, айстра китайська (по висоті і по кольору),гвоздика китайська, петунія гібридна, чорнобривці, флокс однорічний;

2. Дворічні квіткові культури – це такі культури, у яких цикл розвитку проходить за два роки. В перший рік розсада, восени на постійне місце і наступного року квітують рано навесні: маргаритка, незабудка,гвоздика турецька, мальва 2-ох річна (до 40 см);

3. Багаторічні квіткові культури, в залежності від виду вони поділяються на такі групи:

- декоративно-листяні;

- цибулинні;

- бульбові;

- кореневищні.

Для багаторічних культур характерними є те, що їх коренева система здатна функціонувати протягом багатьох років, але частину з них викопують на зиму.

До цибулинних відносяться: тюльпани, проліски, шафран, крокус, гіацинт, лілія, гладіолуси.

До бульбових: жоржини.

До кореневищних: півонії, флокси, хризантеми, півники, ромашка багаторічна, мальва, дзвоники.

Лекція 8

Тема: Влаштування газонів і догляд за ними.

План

1.Типи культурних газонів. Догляд за ними.

2. Асортимент газонних трав.

3.Агротехніка влаштування газонів.

4.Догляд за газонами.

1. Газон-це певна площа, що зайнята травами, якій систематично надається охайного вигляду шляхом стрижки.

Газони поділяються на:

Декоративні це є: Партерні, Паркові, Лугові, Мавританські.

Спеціального призначення;

Спортивні.

Партерні газони створюють на найбільш відповідальних та парадних ділянках садів, парків, скверів.

Паркові газони найбільш розповсюдженні в насадженнях загального призначення та обмеженого користування.

Лугові газони створюють шляхом підсіву культурних травосумішей до існуючого природного травостою галявин в лісопарках.

Мавританські – це різновид лугових газонів, що характеризуються квітучим травостоєм, який створюють шляхом підсіву насіння однорічних квітів.

Газони в озелененні мають велике значення. Їх роль полягає в тому, що вони:

-       є фоном для розміщення різних елементів озеленення;

-       закріпляється грунт;

-       затримується пил;

-       підвищується вологість повітря;

-       пом’якшуються шумові ефекти.

2. За віком вирощування газонів трави поділяються на однорічні, двохрічні, та багаторічні. До однорічних газонних трав відносяться такі, у яких цикл розвитку один рік. Це - райграс пасовищний, м’ятлик луговий, конюшина, люцерна.

До дворічних відносяться такі трави, у яких цикл розвитку два роки. Плодоносні пагони з’являються на другий рік. Це – райграс.

До багаторічних відносяться такі трави, у яких коренева система на зиму не відмирає. Це – вівсяниця, польовиця, житняк, райграс.

Щоб одержати хороший стійкий газон, рекомендується висівати суміші трав різних біологічних груп.

Для партерних газонів рекомендується багаторічні трави одного виду такі, як польовиця, м’ятлик луговий, вівсяниця, райграс червоний.

Для паркових рекомендується суміш із 3-5 злакових багаторічних трав.

Для лугових газонів рекомендуються травосуміші з усіх видів трав.

В залежності від виду газона рекомендується такі норми висіву:

-       для партерних 250 кг/га;

-       для паркових 150 кг/га;

-       для лугових 100 кг/га.

3. Ділянка під газони повинна бути добре спланована та старанно оброблена. Для цього треба виконати такі роботи : прибрати ділянку, завезти родючий грунт шаром 20-30см, у випадку, якщо порушений верхній родючий шар грунту. Для підвищення родючості грунту треба ввести добрива. Органічних добрив вноситься 70-90т/га; мінеральних по діючій речовині – азоту 40-50 кг/га; калію – 90-120 кг/га і фосфору 60-90 кг/га. Після цього проводиться оранка на глибину 20-22 см. Після оранки культивація з боронуванням в двох напрямках. Кращий термін сівби це кінець серпня – перша половина вересня, або рання весна.

Підготовка насіння до сівби проводиться шляхом намочування протягом 3 – 4 доби. На невеликих площах сівбу проводять вручну. Насіння загортають на глибину 1 – 2см за допомогою грабель. До з’явлення сходів проводиться полив кожної доби шляхом дощування. Після з’явлення сходів кількість поливу зменшується.

4. До заходів по догляду за газонами відноситься боротьба з бур’янами, полив, скошування газонів, підживлення та ремонт газонів.

Боротьба з бур’янами повинна проводитись систематисно. Перше прополюваня роблять після з’явлення сходів , друге – перед скошуванням газонів. Прополювання проводиться вручну.

Можлива і боротьба з бур’янами і хімічним способом цей спосіб рекомендується в густо населених містах.

Скошування газонів покращує вигляд газонів, збільшує їх щільність, пригнічує ріст бур’янів, проводиться скошування раз в 10 днів. Висота скошування партерних газонів 2 – 4 с, лугових та паркових 5 – 6 см. Напрямок другого скошування повинен бути перпендикулярним до напрямку першого скошування. Проводиться скошування моторними газонокосарками.

Підживлення газонів проводиться з метою покращення стану газонів. Проводиться підживлення в 3 строки:

I – на початку вегетаційного періоду азотними добривами.

II – в період посиленого росту (червень - липень) калійними добривами.

III – восени фосфорними добривами.

Норма внесення добрив 15кг/м²

Добрива розсіюють по поверхні газонів, після чого проводять полив.

 Полив газонів проводиться після сівби щодобово до з’явлення сходів та після кожного скошування. Поливають способом дощування, строки і норми залежать від механічного складу грунту і кліматичних умов.

Ремонт газонів проводять рано на весні з метою покращення їх стану. Роблять підсів насіння трав, вирівнювання газонів шляхом коткування та виправлення провалів на поверхні газону.

Лекція 7

Тема: Вирощування садивного матеріалу.

                                                     План

1.Організація території декоративного розсадника.

2.Агротехніка вирощування декоративного садивного матеріалу на відкритих полях розсадника.

3.Вирощування садивного матеріалу в закритому грунті із закритою кореневою системою.

1.Розсадником називають підприємство або спеціалізовану його частину, призначену для вирощуванню садивного матеріалу деревних та чагарникових порід, який в подальшому використовують для рісорозведення і штучного лісовідновлення озеленення міст, населених пунктів і створення захисних лісових насаджень.

За профілем основної діяльності розсадники поділяють на лісові, лісомеліоративні, декоративні та плодові.У декоративних і плодових розсадниках вирощують головним чином великомірний садивний матеріал – саджанці для робіт по озелененні та створенню садів.Головні складові частини розсадника – продуктивна і допоміжна.Продуктивна частина призначена для вирощування садивного матеріалу усіх видів. Допоміжна частина призначена для обслуговування продуктивної частини. Організація території розсадника передбачає оптимальне розміщення продуктивних і допоміжних частин розсадника.

2.Сіянці деревних та чагарникових порід у лісових розсадниках вирощують як у відкритому у посівному відділенні, так і закритому теплицях оранжереях грунті. Головним завданням вирощування сіянців є одержання високоякісного садивного матеріалу, який повинен мати певні розміри, гармонійно розвинені частини і оптимальне для кожної породи відношення маси кореневої до маси наземної частини.

Агротехніка вирощування чіянців у відкритому грунтіпередбачає проведення таких робіт:

1.Основний та передпосівний обробіток грунту.

2. Висів насіння дерев і чагарників.

3.Догляд за посівами до появи сходів

4.Догляд за сіянцями.

5.Іевентаризація сіянців.

6.Викопування та зберігання садивного матеріалу.

У розсадниках найчастіше застосовують осінні та весняні строки насіння. При осінніх посівах насіння висівають на більшу глибину, ніж навесні. Велике за розмірами насіння загортають на більшу глибину, ніж дрібне. Практична глибина загортання насіння в 3-4 рази більша від середнього розміру насінин.

Догляд за посівами після появи сходів (догляд за сіянцями) включає притінення (побілку) сходів, прополювання бурянів і прополювання бурянів і розпушування грунту, проріджування сходів, підрізання коренів, зрошення посівів і боротьбу з грибковими хворобами та шкідниками сіянців.

3.Важливими факторами прискорення росту і збільшення виходу стандартних сіянців є температура, вологість грунту і повітря.

Використання закритого грунту для вирощування садивного матеріалу дозволяє значно скоротити період розвитку і росту сіянців за рахунок більш ранніх строків висіву насіння. У закритому грунті підвищується схожість насіння ,збільшується вихід стандартного садивного матеріалу, і скорочується строк його вирощування. Для вирощування сіянців використовують стаціонарні або пересувні (переносні розбірні) теплиці з поліетиленовим або скляним покриттям. Існують зимові теплиці (використовуються цілий рік) , і літні (використовують навесні, влітку, восени);з опаленням і без нього; з штучним природним або комбінованим мікрокліматом. Найзручніші великі площею 500-1500метрів квадратних. Природним або комбінованим мікрокліматом.

Розмноження зеленими (літніми) напівздеревянілими живцями широко використовують у декоративному садівництві при вирощуванні туй, троянд, ялин, самшиту, ялівців, жасмину, смородини, бузку, калини. Для розмноження рослин використовують живці пагонів поточного року, які закінчили свій приріст, і не встигли здеревяніти. Зелені живці більшості порід нарізають завдовжки  5-7см,з одним (бузок) або двома (троянда) міжвузлями. Верхній зріз живця роблять над листовим черешком, нижній – під черешком  або нижче його на 1см, де найкраще утворюються корені. У рослини із супротивним розміщенням листків нижній зріз роблять прямим, а із спіралевидним під кутом 30-45 градусів навпроти бруньки.

Зелені живці перед висаджуванням обробляють стимуляторами росту. Переважно використовують водні розчини стимуляторів.

Лекція №6

Тема: Техніка робіт з озеленення.

                               План

1.Інженерна та агротехнічна підготовка території на обєктах озеленення.

2.Садіння стандартних саджанців дерев і кущів.

3.Строки садіння.

4.Садіння крупномірного садивного матеріалу.

 1. На всіх обєктах озеленення до проведення садово-паркових робіт по головних конструктивних елементах – будівництву доріжок,майданчиків,споруд,газонів,квітників,посадки дерев і чагарників спочатку проводять :

- підготовчі заходи (відведення земельної ділянки на місцевості, огорожа території під озеленення, очистка від сміття та відходів).

- інженерну підготовку території обєкта (вертикальне планування з організацією нового рельєфу і забезпеченням поверхневого стоку опадів, часткове або повне осушення території, прокладання підземної інженерної сітки, будівництво водойм, укріплення берегів і схилів,копання котлованів, посадкових ям, траншей для садіння дерев і чагарників).

- агротехнічну підготовку території (рекогносцирувальне обстеження території по виявленню цінних в біологічному і естетичному відношенні дерев, чагарників, травянистих рослин, збереження цінних екземплярів старих за віком дерев, ділянок з цінними хвойними видами, покращення місцевих грунтів або збереження існуючих грунтів для проведення озеленювальних робіт, створення замінників родючих грунтів).

 2. При садінні стандартних саджанців дерев посадковий матеріал вибирають в розсаднику. Він повинен бути здоровим, мати добре розвинену кореневу систему, без механічних пошкоджень. Викопані в розсаднику саджанці з оголеною кореневою системою потрібно зберігати від усушки коренів, для цього корені обмочують в бовтанці. При розносці рослин по місцях, корінці не можна залишати відкритими більше 15 хвилин. Деревця підносять до ям і прикривають рогожею. Рогожа – плетена груба тканина. Ями підготовляють і одразу ж заповнюють перегнійною землею. Дно рихлять на глибину 15-20см. Пересаджують дерева в дно ями ,трішки відступивши від її центру, вбивають кілок товщиною у верхній частині 3,5 см. І висотою рівній висоті стовбура саджанця до початку крони. На дно ями насипають горбик рихлою землею, висотою залежно від розмірів кореневої системи. Перед посадкою дерево уважно розглядають і видаляють пошкоджені гілки і корені, після чого кореневу систему ставлять на горбик з таким розрахунком, щоб коренева шийка була на 3-5 см. Вище поверхні землі корені засипають землею. При засипанні стовбур ставлять від краю до центру ями. Посаджене дерево підвязують в двох місцях до кілка і поливають.

    Зимою при морозах до 15 градусі-20 градусів, а літом з додержанням додаткових заходів для забезпечення приживлюваності.

     В залежності від призначення обєкта озеленення використовують посадковий матеріал різного віку і розміру. При створенні деревних масивів в великих парках, лісопарках, зонах відпочинку використовують 1-2 річні сіянці в 3-4 річні саджанці.

При створенні групових насаджень, алейних посадок використовують стандартні саджанці дерев і чагарників віком 4-12 років (4-10 річні чагарники і 6-12 річні дерева).

   При озелененні площ, головних входів у парки використовують крупномірні дерева віком 15-20 років і більше (до 30 років).

3. Найбільш оптимальним часом садіння рослин є весна і осінь, коли рослини знаходяться в природному безлісному стані (листопадні види) або в стані зниження фізіологічної активності рослинних організмів. Навесні і рослин починається сокорух ,вони біологічно готові до росту, томі швидко приживаються після посадки.

Осінні строки посадки рослин більш тривалі по часу. Рослини краще висаджувати з часу опадання листя, оскільки через листовий апарат втрачається волога , рослини з листям приживаються погано і навіть можуть загинути.

Різні види рослин по різному реагують на пересадку в різні пори року. Хвойні породи задовільно переносять пересадку рано навесні та на початку осені ( серпень початок вересня). Листяні вічнозелені та всі теплолюбні породи краще садити навесні. В сучасний час практикується пересадка дерев і чагарників протягом всього року. В зимовий і літній періоді їх пересаджують з прикореневою грудою землі. Дерева і чагарники розміщують на території обєкта у відповідності з існуючими нормами та правилами. Наприклад, відстань між рослинами в міських парках при садінні повинна бути 3,5-6м, в скверах ширококронні дерева розміщують на відстані 4-8м, вузькокронні – 2,5-5м один від одного. Крок посадки в алеях повинен становити 5-6м.

4. Крупномірні дерева з грудою грунту висаджують в особливо визначних місцях. Вони мають перевагу перед посадкою саджанців, тому що створюють ефект озелененої  ділянки.

При посадці рослин з грудою рослин влітку та в зимовий час зменшується пошкодження кореневої системи, значно збільшується тривалість періоду озеленювальних робіт і продовжуються строки. Розмір груди залежить від виду рослин, величени кореневої системи і строків пересадки. Для пакування використовують мішковину, ящик з деревяних щитів, металеву сітку. Груда формується у вигляді піраміди. Спочатку викоаують траншеї біля рослини шириною 0,3-0,4 м і глибиною 0,9м, груду щільно обгортають  мішковиною, рослину  кидають на бік і грузять в машину автокраном. Особливо цінні ( хвойні і вічнозелені рослини) поміщають у спеціальні контейнери.