Тема 2. Основні форми сучасного озеленення приміщень (2 год.)

Мета: ознайомити студентів з фітодизайном та його значенням у побуті і праці людини, ознайомити з основними формами сучасного озеленення приміщень; розвивати мислення, уяву; виховувати бережливе ставлення до кімнатних рослин.

Тип заняття: лекція.

Ключові слова: озеленення приміщень, фітокомпозиція, флородизайн.

Список використаної літератури:

1. Анисимова А. Домашняя флористика / А. Анисимова. – М.: Ниола 21-й век, 2004. – 144 с.

2. Дженни Рэворт Аранжировка цветов. Полный курс подбора и аранжировки свежих цветов круглый год / Д. Рєворт, С. Берри. – М.: Миешсигма, 1999. – 128 с.

3. Заверуха Б.В. Квіти дванадцяти місяців / Б.В. Заверуха. – К.: Урожай, 1986. – 176 с.

4. Капранова Н.Н. Комнатные растения в интерьере / Н.Н. Капранова. – М.: Изд-во Московского университета, 1989. – 187 с.

5. Клеванская Т.М. Цветочная  аранжировка / Т.М. Клеванская, В.П. Панкратов. – М.: Агро-нромиздат, 1988.

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності.

Слово «фітодизайн» має дві складові частини і в перекладі з грецької мови означає: «фітон» – рослина, а з англійської: «дизайн» – проект, малюнок.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

План

1.                  Функціональне призначення рослин в групі.

2.                   Основні вимоги до побудови фітокомпозиції.

3.                  Характеристика типових фітокомпозицій.

ІV. Узагальнення та систематизація.

1.     Види квіткового оформлення?

2.     Правила оформлення та озеленення інтер’єрів?

3.                Найпоширеніші види рослин, що використовуються у внутрішньому озелененні.

V. Підведення підсумків.

VІ. Домашнє завдання.

1.                  Підібрати приміщення для озеленення.

Самостійна робота.

Різновиди флородизайну інтер’єру.

Питання для самоконтролю:

1.     Які особливості побудови різних типів фітокомпозицій?

2.     Які основні функції виконують рослини?

І. В інтер’єрі рослинна група може виступати, як:

·       головний, визначаючий фактор при композиційному рішенні інтер’єру (зимовий сад в спеціальному приміщенні або в підлоговому контейнері в вестибюлі, їдальні, холі і т.п.).

·       природній фон для витворів монументального або декоративно-художнього мистецтва (біля скульптури, декоративного панно в холі чи вестибюлі);

·       доповнення до архітектурно-просторового рішення приміщення (контейнерні рослинні композиції в виробничих приміщеннях, кабінетах, аудиторіях, спальних приміщеннях та ін.).

·       акцент в змінній експозиції (букети, аранжування та святкові кошики з квітами в урочистих залах засідань).

За своїм призначенням всередині групи виділяють такі рослини, як:

а) структурні (основні) – середні або великі, найбільш довговічні, екологічно пластичні в умовах різного типу інтер’єрів; це скелет фітокомпозиції;

б) акцентні – яскраво квітучі та найбільш ефектні декоративно листяні види, це естетичні центри групи;

в) допоміжні – мають менші розміри, ніж основні рослини, виконують підлеглу роль при створенні композиції; це наповнювачі композиції;

г) відтіняючі – найнижчі в основному, ґрунтопокривні рослини, створюють природний фон для фітокомпозиціїї внизу, прикривають грунт і підкреслюють ламаний контур.

ІІ. Справжнє мистецтво – це вміння зібрати, створити з рослин єдину групу і це вміння поєднує хист художника та знання ботаніки в одній особі. Необхідно досягти того, щоб рослини і естетично, і екологічно були єдині. Якщо в групі зібрані види, які ніколи і ніде не зустрічаються в природі, не можна досягти ефекту природності. Рослини в групі повинні асоціюватися з яким-небудь природним ландшафтом. Це навіть можуть бути види і не з одного екологічного району, але обов’язково з екологічно близьких районів: пустеля, гори, тропічний ліс.

Під час естетичної підготовки та формування фітокомпозиції необхідно підібрати осьову рослину ( найбільшу за розмірами серед структурних), висота якої становитиме не менше ніж 1,5 висоти контейнера ( може бути і вищою), але при цьому слід пам’ятати, що для нормального розвитку рослини необхідно забезпечити відповідне місце для кореневої системи. Осьова рослина повинна займати до 25% площі всієї фітокомпозиції. Інші рослини розташовують за принципом неправильного чотирикутника або різностороннього трикутника. Розміри, колір та габітус допоміжних рослин повністю залежать від осьової структурної рослини. Не варто перенасичувати групу в видовому відношенні: оптимальний склад – 5-6 видів, в домашніх умовах – 3 види. Центр групи, не геометричний, а естетичний – це один або декілька екземплярів акцентних рослин. Грунтопокривні види, які відіграють відтінюючу роль, створюють плавний перехід від природного до штучного предметного світу, поєднуючи фітокомпозицію з контейнером. Доповненням у фітокомпозиціях служать шматочки мармуру, граніту, торфу, піску, гальки, стовбури, гілки, корчі, але важливо, щоб ці доповнення відповідали природнім середовищам рослин з групи.

ІІІ. Різновиди та типи фітокомпозицій:

 «Болотний ландшафт». В цьому типі фітокомпозиції переважають рослини родини ароїдних, крім того ряд епіфітів з родини бромелієвих та орхідних. В якості допоміжного елементу використовується вода. Необхідно, щоб вода була ніби затиснута між рослинами, щоб створити ілюзію застояної води. Група розташовується в двох посудинах: в першому (більш нижчому) контейнері, у вмонтованій посудині знаходиться вода, біля якої висаджені ксантомоза фіолетова, виткі сигноніуми, антуріум Гуккера і монстера приваблива. Другий контейнер: центром всієї групи є осьова рослина – алоказія, допоміжний елемент – кущ, який є опорою для епіфітних обхідних та бромелієвих рослин (більбергія стрічковидна, ехмея голостебельна, епідендрум вкорінений); на горизонтальній площині біля корча розташовують антуріуми Бейкера і філодендрон червонуватий, а в якості відтінюючих видів – селягінелла Крауса. Конфігурація верхньої групи ніби нависає над нижньою. В цілому ця фітокомпозиція – це фрагмент глухого лісового болота. 

«Лісові ландшафти» - об’єднує групи рослин, які найчастіше створюються в зимових садах у вигляді ландшафтних фрагментів в стаціонарних напольних контейнерах. Проте і в інтер’єрній композиції в переносному контейнері група буде виглядати декоративно. Слід зазначити, що використання в таких групах великих рослин (3 м і більше) недоцільне. Розглянемо найбільш характерні фітокомпозиції даного типу.

«Тропічний ліс». Характерна риса тропічного лісу – це наявність високих дерев, ліан та різноманітних епіфітів. Осьовою рослиною даної групи може бути який-небудь вид фікуса або широколистяний сорт коденіума пістрявого. Доповнення – кущ, який служить опорою для філодендрона Селло та епіфітів (більбергія поникла, ехмея смугаста). Найбільш ефектне місце в групі – це маранта біложилчаста трикольорова.

«Ліс помірної зони». Для листопадного лісу помірної кліматичної зони найбільш характерною є присутність дерев та інших кущів, але під час створення груп даного типу не слід намагатися досягти повної відповідності в розмірному співвідношенні. Краще використати види, які легко піддаються обрізуванню. Для творення ілюзії лісу помірної зони, (більш звичного для нашого ока, в центрі встановлюється березовий стовбур з гілками. Який служить опорою для виткого виду циссуса ромбічного; допоміжні рослини – калина лавролиста та нефролепіс високий; відтінюючи – плющ звичайний. Доповнення – камінь.

«Лісові галявини» - це такий вид фітокомпозиції, в якому значна частина горизонтального простору вкрита травянистою рослинністю. Це найбільш характерна і проста в своєму виконанні група: осьова рослина – мирт звичайний або калина вічнозелена; допоміжна – нефролепис високий; відтінююча – селягінела або руелія Девозі. Допоміжний елемент – камінь ( 1/4 – 1/6 від розміру осьової рослини).

«Зелена стіна» За характером впливу на психіку людини даний тип фітокомпозиції дуже близький до «лісових галявин», однак він є більш економічним тому, що використовує вертикальну площу, не займаючи горизонтальної. Крім того, за рахунок збільшення біомаси значно зростає санітарно-гігієнічна роль такої композиції. Особливо це є важливим для малогабаритних приміщень: еркери в житлових кімнатах та кімнатах відпочинку, стінки і перегородки в робочих приміщеннях, насичених людьми, дитячі приміщення в дитсадках, школах і т.п.

Найбільш характерна група: у вертикальній площині розміщується центральна рослина – клеродендрон блискучий, а по обидві сторони від нього – цисус антарктичний або цисус ромбічний; на горизонтальній площині – мирт звичайний або нефролепіс високий. З миртом звичайним в якості відтінюючої рослини використовують традесканцію білоквіткову.

«Узбережний ландшафт». Цей тип фітокомпозиції розміщується в двох посудинах, різної висоти. В першому контейнері, що представлений басейном з водою, знаходяться такі рослини, як адіантум венерин волос і циперус зонтичний або папірус; на поверхні води – пісція плаваюча («водяний салат»), а на дні в грунті види німфей, санітарія та інші водні рослини. В другому контейнері центром всієї фітокомпозиції є плакуча форма акаліфи Уїлкса; допоміжні види – бегонія лотосолиста та еухаріс великоквітковий; відтінюючи види – будь-який вид селягінелли. Верхня насичена група відображається в воді, створюючи ілюзію фрагменту природного ландшафту чи озера. І якщо на фоні цього ще створити невеличкий рух води, або дзюркотіння води, тоді така фітокомпозиція нестиме велике психо-фізичне навантаження.

«Пустельний ландшафт». Рослинні групи в такому типі фітокомпозиції розташовуються в горизонтальній площині, щоб проглядалася кожна рослина з групи (в природних умовах рослини пустель не люблять згрупованість) і представлені достатньо різноманітно як в плані видового складу, так і в життєвих форм. В якості допоміжних елементів використовуються ракушняк, мармурова крошка та пісок. Центральна рослина групи – великий екземпляр молочаю Тірукаллі, горизонтальну лінію підкреслює молочай Міллі. Крім того, в формуванні композиції беруть участь різні види товстянки та алое. В іншому варіанті можна використати опунцію та більш мілкіші види кактусових.

«Скальний ландшафт». Це досить специфічний тип фітокомпозиціїї, в якому демонструється строга декоративність необробленого каменя і на його фоні своєрідність рослинних видів. Рослинність розташовують біля каміння на горизонтальній поверхні, а в вертикальній площині – каміння, окремі види сукулентів та каменеломкові. В малому об’ємі контейнерної фітокомпозиції складно з великою художньою достовірністю передати гірський рельєф. В найбільш типовій групі є два композиційних центри – гора і достатньо великий екземпляр товстянки деревовидної. Перед горою на горизонтальній площині розташувалася агава американська, на передньому плані в якості відтінюючи видів – товстянка плауновидна та очиток Моргана. Серед каміння – види гатерії та хавортії. У вертикальній площині вкраплені дикія коротколиста, очиток густолистий і каменеломка плетеносна.

«Садово-декоративний ландшафт». Цей тип фітокомпозиції демонструє виключно красу та привабливість рослин під час їхнього цвітіння та плодоношення. З цією метою декоративне квітникарство закритого грунту вивело багато спеціальних декоративних форм, які відрізняються за кольором та тональністю кольору, пишним цвітінням, великою кількістю квіток, оригінальністю, своєрідністю та високою декоративністю квіток, Найбільш яскраво це виражено у азалії (рододендрона індійського).

Монокультурні красивоквітучі групи представлені, головним чином, азаліями, камеліями, пеларгоніями, фуксіями і не менш ефективними бальзаміновими, примулами, глоксиніями і т.д. Окремий вид фітокомпозиції даного типу представляють групи  цибулинних рослин, в першу чергу – це сорти гіппеаструма гібридного. Велику популярність у малих настільних фітокомпозиціях завоювали ахіменеси, колумнеї і особливо різні сорти сенполії фіалкової. На сьогоднішній день все більшого поширення набувають яскраво квітучі види бромелієвих та обхідних.

Найбільш характерна група рослин: центральна рослина – гібіскус (китайська троянда), акцент – два сорта азалії і допоміжні – різні сорти примул. Слід зазначити, що даний тип композиції є найбільш типовим представником сезонної експозиції, а в багатьох випадках і змінної. В даному випадку цікавими є і плодоносні рослини – карликові види бананових, а особливо популярні сорти лимону. Плодоносні види краще використовувати в якості солітерних рослин (одиночні екземпляри).

В наведених вище типових фітокомпозиціях в процесі роботи фітодизайнер може робити заміну ряду видів на аналогічні, близькі за умовами існування або ж з однієї родини, але при цьому слід пам’ятати про біологічну та естетичну сумісність тропічних та субтропічних рослин в фітокомпозиціях.