Лекція 2.
Тема: Історичний огляд
садово-паркового мистецтва.
План
1. Національні парки України.
2. Заповідники України.
Шедеврами садово-паркового мистецтва на Україні є
ландшафтні парки «Олександрія» що в Білі Церкві, «Софіївка» що в Умані,
«Тростянець» на Чернігівщині.
Парк
«Олександрія» – спочатку літня а
потім і основна резиденція графів Браницьких, рік закладки парку 1797.Парк
названо в честь його володарки і засновниці Олександри Василівни Браницької
«Олександрією».
В основу планування «Олександрії» покладено ландшафтний
принцип ,чому сприяли стара природна діброва, місцевість, зручна для
спорудження штучних водоймищ, водоспадів і фонтанів. Будівництво парку спочатку
проводилось під керівником Мюффа,
Бартецького, Вітта, Штунге та інших архітекторів.Уже в
першій чверті 19 сторіччя слава про Олександрію,як про чудовий ландшафтний парк
поширилась не тільки в Росії, а й за кордоном. В травні 1922 року парку було
надано статусу заповідника, 1934р.- державного заповідника.
Неподалік Умані на площі в 150 гектарів розкинувся знаменитий «Софіївський» парк Академії наук України. Це одна з видатних
памяток садово-паркового мистецтва – споруджена у пейзажному стилів 18
сторіччі. Парк задумав створити магнат Потоцький для своєї красуні-дружини
гречанки Софії. Звідси пішла і назва парку. За задумом він мав бути
незвичайним. 1796 року розпочалося будівництво. Керував ним військовий
польський інженер Людовік Мендель. Багато чудових місць у «Софіївці». Це й
кавказька гірка, майданчик Бельведер, де красується мармурова статуя Аполлона.
Справжнім багатством парку є його рослинність. Нині там налічується понад 650
видів дерев та чагарників. Державний дендрологічний заповідник «Софіївка» нині
один з найкращих парків України.
Дендрологічний парк «Тростянець»
почали будувати в 1834 році. Чорноземні грунти ,теплий клімат Чернігівщини
сприяли зростанню багатьох видів дерев і чагарників. У 1933 році поміщик
Скоропадський розбив тут садибу. Для заповідника «Тростянець» характерним є
мальовничий гірський пейзаж. Його створено штучно на майже рівнинній місцевості
за ескізами невідомого художника. Роботи по створенню парку закінчились в 1887
році. Нині заповідник має площу більше 200 гектарів. Там проводиться велика наукова робота з
акліматизації і виведення нових рослин, вирощуються різноманітні деревні і
чагарникові породи.
2. На Україні ведеться багаторічна постійна робота по
створенню мережі заповідних обєктів , кількість і загальна площа яких зростає з
року в рік. Крім заповідників яких нині 12, великі заповідні території ,2
національні парки,4- заповідно-мисливські господарства, близько 1500 державних заказників
і понад 3700 невеликих заповідних обєктів урочищ, памяток природи та парків
різного призначення.
У Київській області до мережі
природно-заповідного фонду України як обєкти загальнодержавного значення
занесені дендропарк Олександрія у м. Біла Церква, та три парки памятки
садово-паркового мистецтва: Згурівський, Кагарлицький і Таманський.
Початок створення садів в Росії відноситься до 11-12 століття,(князівської
садиби в Києві),сади таких міст, як Курськ, Орел, Тула 15 століття, вже
користувались великою популярністю. У інших народів вони відомі з більш древніх
часів. Наприклад Висячі Сади Легендарної Семіраміди у Вавилоні відносяться до
7-16 століття до нашої ери., а регулярні Сади древнього Єгипту до 15 століття
н.е. В кінці 18століття українське паркобудівництво досягло високого розвитку.
З цього часу надзвичайно швидко стали розвиватись парки ,в основу яких
покладені ландшафтні композиції.
Немає коментарів:
Дописати коментар