Лекція 5

Тема: Асортимент деревних і чагарникових порід для озеленення.

  

                                                 План.                   

       1.  Дендродекоративне районування.

                   2.   Життєві форми деревних рослин.

3            3. Декоративні якості деревянистих рослин. 

1   

      1. Можливість районування тих чи інших деревних рослин у декоративних насаджень визначаються їх вимогами до умов місцезростання та рівнем негативної дії на них різних екологічних факторів , у залежності того, в якому районі вони зростають.

Основними факторами які впливають на ріст і розвиток рослини,є кліматичні, грунтові умови, а також рівень забруднення навколишнього середовища. Із кліматичних факторів провідну роль відводять температурі, оскільки з нею повязані морозо-,зимо-,посухо-,та жаростійкість деревних рослин.

Для повноцінного росту і розвитку деревним рослинам необхідні також світло ,волога та наявність у грунті органічних речовин і мінеральних солей . Наприклад дуб зростає на зволожених, багатих грунтах, сосна - на піщаних, бідних та сухих , рослини із родини Вересових на кислих.

Для отримання довговічних та високодекоративних деревних насадженнях асортимент рослин необхідно добирати для певних умов місцезростання.

       2. За характером розвитку стебла деревні рослини поділяються на такі групи : дерева, кущі, кущики,  напівкущики, ліани, рослини-подушки.

Дерева мають значну висоту, чітко виражений стовбур і крону,підняту над поверхнею грунту на певну відстань.

За розмірами дерева поділяються на 4 групи: дерева першої величени – висота понад 25м, другої – 20-25м, третьої – 15-20м, четвертої 5-(7)-15м.

Кущі – деревні рослини з головним стовбуром, вираженим лише в молодому віці. Висота кущів становить від 0,5 до 5 м. За цією ознакою їх поділяють на високі(2.5-5м),середні (1-2,5 м) низькі (0,5 – 1 м).

Кущики – це кущі завширки до 50-60 см. Кущики як і інші деревні рослини бувають вічнозеленими (брусниця), і листопадними (чорниця). Листки у них шпилько або листкоподібні.

Напівкущі – напівдеревянисті рослини в яких частина подовжених пагонів залишається нездеревянілою і щороку частково відмирає.

Ліани – рослини з гнучкими, виткими стеблами. Ліани можуть бути деревоподібними (виноград ,актинідія , ротангові пальми) і досягти довжини 30 (300 м) та діаметру 10 см і більше, кущоподібними або меншими за дерева (лимонник, лиминіс).

Рослини подушки – життєва форма деревних рослин, яка виникла в жорстких умовах існування в результаті дуже малого приросту пагонів і великої редукції листя. Висота рослин-подушок 0,1-1м (рута, молочай, вовчі ягоди).

3.До декоративних якостей деревянистих рослин належать життєва форма, розміри рослин, розміри та форма крони, будова, форма, колір та тривалість життя листя, форма, будова, колір і тривалість цвітіння квіток та суцвіть,форма стовбура і текстура кори.

Важливими декоративними якостями крони є її розміри та форма.

За формою крона у деревних рослин буває:

-        Розлогою (дуб звичайний, сосна звичайна, верба ламка);

-        Пірамідальною або конічною (ялини, ялиці, тополя італійська);

-        Колоноподібною (форми туї західної, ялівця звичайного, клена гостролистого);

-        Овальною (гіркокаштан звичайний, модрина європейська);

-        Яйцеподібною (липа);

-        Зонтичною (айлант високий);

-        Кулястою (форми клена гостролистого, робінії псевдоакації);

-        Плакучою чи повислою (береза повисла, форми горобини звичайної);

-        Виткою (виноград,плющ,ломиніс);

-        Сланкою ( ялівець козацький).

Важливими декоративними якостями крони є щільність,яка зумовлюється системою гілкування та фактурою.

Фактура крон дерев та кущів буває: великою пухкою, великою щільною, дрібною пухкою та дрібною щільною.

Декоративність листя залежить від його фактури, яка буває матова, гладенька, шорстка, опушена.До декоративних якостей квітки можна віднести її будову, розміри, форму, колір та запах.Декоративність плодів зумовлюється їхніми розмірами, формою коляром, терміном достигання, опадання із рослин.До декоративних якостей стовбура належить форма стовбура, фактура та колір кори.

Форми крон хвойних порід:

-        Конусовидна  (пірамідальна) крона ялиці, ялини і модрини;

-        Зонтична (крона сосни);

-        Пучкопірамідальна (крона туї кипарисовика);

-        Куляста (форма туї західної);

-        Широкояйцевидна (крона туї західної);

-        Колоновидна (форма ялівцю звичайного);

-        Крона ялівцю козачого,що стелиться.

Форми крон листяних дерев:

-розкидиста(крона дуба, горіха);

-широкоцилындрична (крона липи);

-зонтична(крона акації);

-шатровидна (крона верби білої);

-вузькоциліндрична (крона берези);

-живописна крона берези повислої,форма Юнга;

-плакуча (форма ясена звичайного);

-куляста(форма клена гостролистого);

-колоновидна (форма тополі пірамідальної).

Лекція 4                             

Тема: Класифікація і формування садово-паркових ландшафтів.

                                                      План

1. Поняття про ландшафт.

2. Типи садово-паркових ландшафтів.

3. Форми використання рослинного матеріалу при плануванні садово-паркових обєктів.

4. Загальні архітектурно-художні принципи побудови паркових композицій.

1. Поняття про ландшафт-це розділ ландшафтної архітектури, що займається організацією просторового розміщення зелених на саджень та їх художньо-декоративною композицією.

Він має свою особливу специфіку, тому що будівельним матеріалом є рослини, які протягом свого існування змінюють свою форму, забарвлення і творчий процес складається з управління біологічними процесами. Специфіка створення садово-паркового мистецтва полягає не тільки в екологічному відношенні рослинних угрупувань протягом тривалого часу, іноді протягом століть.

2. Типи садово-паркових ландшафтів:

Процес створення та формування міського заселення впливає на перетворення природний компонентів ландшафту.

Співіснує три типових форми ландшафту:

Природний ландшафт-який протягом деякого часу зберігається і використовується;

Перетворений та змінений природний ландшафт-не виникає сам пособі, а утворюється під впливом діяльності людини.

Штучний ландшафт - повністю перетворений в найбільш засвоєних районах міста.

3. Форми використання рослинного матеріалу при плануванні садово-паркових обєктів:

масиви, куртини, гаї, солітери, алеї, боскети, живоплоти, бордюри, фігурна стрижка, перголи, вертикальне озеленення.

Масиви-це значні за площею зелені насадження мішаного складу.

Куртини-створення мішаних насаджень з місцевих порід. Оптимальна кількість дерев 12-50 штук.

Гаї-менші за розмірами ніж масиви, характеризуються чистим складом деревних порід (дуб, липа, клен, береза та ін.)

Солітери(поодинокі дерева чи кущі)-високо декоративні за архітектонікою(побудовою стовбура і гілок),формою крони характером цвітіння, кольором та орнаментом листя; насадження що розміщують, окремо на передньому плані, в зручному для оглядання відкритому місці. У регулярних композиціях солітери оформляють початкові ділянки алей і майданчиків, місця входів, фасади будівель.

Алеї-влаштовують для оформлення регулярної частини обєктів, де ряди дерев спрямовують рух до різних паркових елементів або до архітектурного обєкту. Формують алеї вздовж доріг у вигляді двобічних порядових насаджень черрез рівні інтервали .За своїм призначенням у парку алеї бувають головні (шириною 6-30 м) і другорядні оглядові, кільцеві, для прогулянок, підїзні (шириною 2.5-6м).

Алеї бувають двох типів : відкриті та закриті.

- відкриті - алеї не утворюють суцільного зеленого покриву, для них відбирають деревянисті рослини із стрімко витягнутими вгору гілками і без розлогих крон (тополя біла і пірамідальна, пірамідальні форми дуба, робінії псевдоакації та інші.)

- закриті – але формують із деревних видів сильного росту із розлогими кронами, які утворюють над дорогами суцільні зелені склепіння завширшки до 10м. Закриті алеї бувають ажурні та затінкові.

Боскети – це невеликі площі геометричної форми, огородженні по периметру високими (1.5-2м.)зеленими стінами із щільно посаджених дерев одного виду, які піддаються систематичному формувальному підстриганню (граб, вяз, клен польовий, бук, модрина, липа, плоскогілочник східний, ялина звичайна, ялівець віргінський).Висота зеленої стіни становить1,5-2м.і більше.

Живоплоти – є різновидом лінійних насаджень являють собою густі одно-, дво-та багаторядні лінійні насадження кущів або дерев, що застосовуються для огороджування окремих ділянок, майданчиків та вулиць.

Живоплоти бувають стриженими або такими, що вільно ростуть. Стриженим живоплотам можна надати різну форму поперечного перерізу – прямокутну, трапецієподібну, трикутну, напівовальну).

За висотою живоплоти поділяються на:

-        низькі (до 1 м);

-        середні (1-1,5 м);

-        високі (понад 1.5 м).

Бордюри – низькі живі загорожі ,заввишки до 0.5м. Їх використовують для обрамлення доріжок,і розмежування партерних частин парку. Для влаштування бордюру використовують такі низькорослі кущі (барбарис Тунберга, магонію падуболисту, самшит, смородину альпійську, розмарин лікарський).

Фігурна стрижка – це надання кроні дерев і чагарників контуру птаха, тварини, кола, та іншого.

Є два типи фігурної стрижки:

Перший тип – застосовують по відношенню до вічнозелених чагарників з густим листям, здатністю витримувати регулярну стрижку – це самшит,тис,лавр.

Другий тип – застосовують по відношенню до ліан.Таким чином стрижуть плющ в районах з теплим кліматом різну форму можна надати фікусу карликовому.

Пергола – від латинської альтанка, вертикальні стовпи з перекладинами на них для підтримки пагонів.

Вертикальне озеленення – це озеленення стін будинків, балконів за допомогою витких рослин (ліан). Для цього застосовують виноград амурський хміль, іпомею, виткі троянди, жимолость та інші).

4.Загальні архітектурно – художні принципи побудови паркових композицій.

Екологічний – заснований на основі умов середовища й існування рослин. Поєднання характеру насаджень і середовища гарантує гарний розвиток рослин і сприяє створенню композицій гармонуючим з природнім ландшафтом.

   Фітоценотичний – лежить на основі підбору рослинних груп, максимально приближених до звичайних природних умов. Взаємовідношення між рослинами будуть сприяти їх росту і розвитку.

   Систематичний – розглядає приналежність рослин певного роду на окремих ділянка. Цей принцип використовується при створенні експозицій в дендраріях.

    Художньо-декоративний – базується на виявленні зовнішніх ознак рослин. В залежності від ролі рослини в композиції вимоги до декоративних властивостей будуть різні. Для створення гарних композицій використовують рослинні елементи ( крона, колір квітів, кора, листя, плоди).Основу насаджень повинні створювати довговічні дерева, а менш довговічні – повинні бути у якості сукупних порід.

Лекція 3.            

Тема:   Система зелених насаджень міста.

                                                            План

1.Класифікація зелених насаджень.

2.Міські насадження та їх класифікація.

3.Позаміські насадження.

1.В залежності від місце розташування та значення зелені насадження класифікуються так:

Міські : обмеженого користування, Спеціального призначення : водоохоронні, захисні ,протипожежні.

загального призначення : сади, парки, сквери.

Насадження вулиць: алеї, бульвари, палісадники.

Позаміські : зелена зона: гаї, лісові масиви, лісопарки.

2.Міські насадження представлені такими категоріями: насадження загального користування, насадження спеціального призначення, насадження обмеженого користування.

Насадження загального призначення представлені парками, садами, скверами та насадженнями вулиць. Ці насадження доступні для відвідування всіх жителів міста, селища.

Парки – це зелені насадження, які займають значну площу, спеціально організовані і призначені для активного відпочинку. Для них характерні: високий рівень благоустрою, багатий асортимент деревно - чагарникових порід, різноманітне квіткове оформлення, наявність архітектурних споруд.

За розміром парки бувають:-Малі(6-20 га);- Середні (20 – 100 га);- Великі ( 100 – 500 га);- Дуже великі більше (500 га).

За призначенням парки бувають: Напівфункціональні;Спеціалізовані (дитячі, спортивні).

Ландшафтний - характеризується тим, що при його плануванні використовують елементи природного рельєфу.

Регулярний (геометричний) - характеризується строгими геометричними формами. Доріжки обовязково прямолінійні.

Змішаний -  характеризується тим, що при плануванні використовуються елементи регулярного і ландшафтного стилю.

Сади – це зелені насадження, невеликі за площею, які призначені для спокійного відпочинку.

Сквери - невеликі за площею зелені насадження.

Насадження вулиць – представлені лінійними посадками. Деревні породи, які рекомендують для лінійних посадок мають такі властивості:-димо та газостійкі; не дають кореневих паростків; переносять ущільнення грунту; високо декоративні. Вуличні насадження прикрашають квартали, захищають жителів і пішоходів від надмірної сонячної радіації, шуму та пилу.

Насадження вулиць : алейні посадки, бульвари, палісадники.

-        Алейні посадки – створюють із дерева, які переносять ущільнення грунту,є газостійкі які переносять обрізку.

-        Бульвари - це озеленені смуги шириною 12-60м,розташовані вздовж транспортних магістралей, використовуються для руху пішоходів та нетривалого відпочинку.

-        Палісадники – створюють між будинками та проїжджою частиною з низькорослих дерев та чагарників, квітів.

Насадження обмеженого користування : призначені для відпочинку обмеженої кількості населення. Це сади жилих кварталів , сквери та сади на території підприємств, громадських закладів, навчальних закладів ,лікарень.

Насадження спеціального призначення:

-        захисні створюють у вигляді потужних (15-20 рядів) лісосмуг, які  розміщують за межами міста з тієї сторони, де дмуть шкідливі вітри.

-        протипожежні створюють у вигляді одно, двохярусних смуг, або високих живоплотів, на території крупних житлових  підприємств, навколо навколо пожежнонебезпечних цехів.

-        водоохоронні Відносять насадження, які створюють по  берегах річок, на пляжах.

3.Позаміські насадження.

Зелена зона – це смуга приміської території ,що дорівнює середньому діаметру забудови цього населеного пункту. Зелена зона як правило, відводиться в лісах першої категорії держлісфонду  із розрахунку на одного жителя 100-150 метрів квадратних. Розмір її залежить від кількості населення.

Зелена зона складається із лісових масивів, гаїв, лісопарків.

Лісові масиви - насадження держлісфонду ,що входять в склад зеленої зони. Характеризуються відсутність благоустрою території для масового відпочинку населення.

Лісопарки – зелені насадження оптимальною площею 500 – 100 га. Для них характерна перевага місцевих деревно-чагарникових порід природного або штучного походження, наявність благоустрою ділянок території для вільного відпочинку населення(пляжі, човнові станції, спортивні майданчики, пункти харчування.

Лугопарки – зелені насадження на лугових територіях зелених зон, призначені для масового відпочинку, де переважають (більше 50%)водні простори. Зелені насадження в гідропарках  мають не тільки декоративне а й велике захисне значення. Вони регулюють поверхневий стік води, осушують ділянки з надмірним зволоженням.

Лекція 2.           

Тема: Історичний огляд садово-паркового мистецтва.

                                                             План

1. Національні парки України.

2. Заповідники України.

   Шедеврами садово-паркового мистецтва на Україні є ландшафтні парки «Олександрія» що в Білі Церкві, «Софіївка» що в Умані, «Тростянець» на       Чернігівщині.

Парк «Олександрія» – спочатку літня а потім і основна резиденція графів Браницьких, рік закладки парку 1797.Парк названо в честь його володарки і засновниці Олександри Василівни Браницької «Олександрією».

В основу планування «Олександрії» покладено ландшафтний принцип ,чому сприяли стара природна діброва, місцевість, зручна для спорудження штучних водоймищ, водоспадів і фонтанів. Будівництво парку спочатку проводилось під керівником Мюффа,

Бартецького, Вітта, Штунге та інших архітекторів.Уже в першій чверті 19 сторіччя слава про Олександрію,як про чудовий ландшафтний парк поширилась не тільки в Росії, а й за кордоном. В травні 1922 року парку було надано статусу заповідника, 1934р.- державного заповідника.

Неподалік Умані на площі в 150 гектарів розкинувся  знаменитий «Софіївський» парк Академії наук України. Це одна з видатних памяток садово-паркового мистецтва – споруджена у пейзажному стилів 18 сторіччі. Парк задумав створити магнат Потоцький для своєї красуні-дружини гречанки Софії. Звідси пішла і назва парку. За задумом він мав бути незвичайним. 1796 року розпочалося будівництво. Керував ним військовий польський інженер Людовік Мендель. Багато чудових місць у «Софіївці». Це й кавказька гірка, майданчик Бельведер, де красується мармурова статуя Аполлона. Справжнім багатством парку є його рослинність. Нині там налічується понад 650 видів дерев та чагарників. Державний дендрологічний заповідник «Софіївка» нині один з найкращих парків України.

Дендрологічний парк «Тростянець» почали будувати в 1834 році. Чорноземні грунти ,теплий клімат Чернігівщини сприяли зростанню багатьох видів дерев і чагарників. У 1933 році поміщик Скоропадський розбив тут садибу. Для заповідника «Тростянець» характерним є мальовничий гірський пейзаж. Його створено штучно на майже рівнинній місцевості за ескізами невідомого художника. Роботи по створенню парку закінчились в 1887 році. Нині заповідник має площу більше 200 гектарів. Там  проводиться велика наукова робота з акліматизації і виведення нових рослин, вирощуються різноманітні деревні і чагарникові породи.

2. На Україні ведеться багаторічна постійна робота по створенню мережі заповідних обєктів , кількість і загальна площа яких зростає з року в рік. Крім заповідників яких нині 12, великі заповідні території ,2 національні парки,4- заповідно-мисливські господарства, близько 1500 державних заказників і понад 3700 невеликих заповідних обєктів урочищ, памяток природи та парків різного призначення.

   У Київській області до мережі природно-заповідного фонду України як обєкти загальнодержавного значення занесені дендропарк Олександрія у м. Біла Церква, та три парки памятки садово-паркового мистецтва: Згурівський, Кагарлицький і Таманський.

Початок створення садів в Росії відноситься до 11-12 століття,(князівської садиби в Києві),сади таких міст, як Курськ, Орел, Тула 15 століття, вже користувались великою популярністю. У інших народів вони відомі з більш древніх часів. Наприклад Висячі Сади Легендарної Семіраміди у Вавилоні відносяться до 7-16 століття до нашої ери., а регулярні Сади древнього Єгипту до 15 століття н.е. В кінці 18століття українське паркобудівництво досягло високого розвитку. З цього часу надзвичайно швидко стали розвиватись парки ,в основу яких покладені ландшафтні композиції.

Лекція:1

ВСТУП

Озеленення – це процес створення зелених насаджень в межах міст та населених пунктах.

Зелені насадження мають велике значення в створенні мікроклымату міста і виконують таку роль:

-санітарно-гігієнічну роль   :  Поглинають вуглекислий газ; Виділяють фітонциди; Захищають від радіації; Зменшують забруднення атмосфери; Знижують рівень шуму;  Збагачують повітря киснем; Захищають житлову територію від вітрів.

-        Естетичну;

-        Художню;

-        Рекреаційну;

В час загострення екологічних проблем середовища, зелені насадження виконують величезну роль в питанні зменшення шкідливого впливу промислових підприємств на довкілля та людину.

Так 1 гектар зелених насаджень сосни випаровує 23 тисячі літрів, ялини 43 тисячі літрів, берези 47 тисяч літрів.

Велика шумозахисна роль зелених насаджень. Шуми 1-20 децибел нормально переносяться людиною. Хворобливі відчуття викликають шуми більше 40 децибел. А шум від автотранспорту викликає більше 70 децибел. Зелені насадження поглинають 24%шуму.Шумові ефекти озеленених вулиць в 5 разів слабші ніж не озеленених.

Зелені насадження–це жива фабрика виробітку кисню, що так необхідний для дихання людини: 4 дерева виробляє за добу 1,1 кілограма кисню, що є добовою нормою для дихання однієї людини.

Багато деревних і чагарникових порід виділяють фітонциди. Фітонциди — це фітоорганічні речовини (альдегіди, кетони, складні ефіри тощо), які виділяють рослини.

Це такі як: ялиця, ялівець, сосна, дуб звичайний,тополі,клени,черемха,тис,граб,модрина,береза,каштан,горіхи та інші.

Наприклад:1 гектар ялівцю виділяє за добу 30 кг фітонцидів, що достатньо для очищення повітря міста одного мільйона жителів. В цьому і полягає велика санітарно-гігієнічна роль зелених насаджень.

Естетичне значення озеленення полягає в тому, що спостереження красивого, перебування серед краси природи надає позитивної естетичної дії яка впливає на стан людини і викликає позитивні емоції.

Раціональне розміщення насаджень на відкритих вільних, від забудови територіях в тісному звязку з елементами ландшафту, будинками спорудами, створює сприятливі санітарно гігієнічні умови ,підвищує рівень комфортності перебування людини в міському середовищі.

Раціональним розміщенням рослинності можна досягти значного ефекту зниження рівня запиленості, загазованості шуму, регулювання в необхідному напрямку температури повітря та його відносної вологості. Організувати місця відпочинку, прогулянок, прикрасити міську територію.

Озеленення населених міст включає заходи по формуванню насаджень у вигляді довгорічних рослинних фітоценозів.(Фітоценози – це рослинне угрупування на однорідній ділянці рослини  які обєднані між собою).

Проектування повязане з розробкою раціональних обєктів – Скверів бульварів, садів, парків, зон відпочинку та лісопарків, територій шкіл, дитячих садочків, лікарняних комплексів, обєктів, історичного чи меморіального значення (визначні памятки, музеї).

Норма зелених насаджень на 1 жителя в містах – 7-10 метрів квадратних в населених пунктах -12метрів квадратних.

Озеленення населених місць

Лекція №1

Лекція №2

Лекція №3

Лекція №4

Лекція №5

Практична робота №4

Тема: Створення композиції пресованої флористики (2 год.)

Мета заняття: ознайомити студентів з головними елементами та принципами композиції в європейському аранжуванні квітів, технічним аспектом виготовлення квіткової композиції з живого та штучного рослинного матеріалу.

Обладнання: скло, папір, клей, ножиці, тканина чорна, засушені квіти, трави, листя та інший рослинний матеріал, рамка, пензлик.

Хід роботи

1. Сортування рослинного матеріалу. Починати роботу потрібно з вибору та сортування матеріалу, з якого буде складатися майбутня композиція. Штучний рослинний матеріал, як і живий, має гармонійно поєднуватися за кольоровою гамою, фактурою не тільки між собою, а й з обраним посудом. У квітковій композиції рекомендують компонувати три, або чотири кольори. Крім цього має бути головний рослинний та допоміжний матеріал (акценти та помічники). Перед початком роботи весь матеріал розкладають на групи за видами, сортами, кольором та за розмірами.

Завдання:

          За допомогою зібраних і засушених квітів на попередній практичній роботі створити пресовану композицію на папері, або тканині. Створену композицію потрібно поставити під скло і зробити рамку, щоб вона мала вигляд картини.

                                  

Література:

1. Бухольц К. Флористичний дизайн / К. Бухольц. – Харків «Фенікс», 2002.

2. Белецька Л.Б. Флористика / Л.Б. Белецька, К.А. Боброва. – Москва, 2003.

3. Табунщиков Н.П. Мистецтво квіткової композиції / Н.П. Табунщиков. – К., Реклама, 1988.