неділя, 22 жовтня 2017 р.

Тема 7. Бонсай: форма та стилі. Технічні засоби виготовлення бонсай (2 год.)
Мета: знайомити студентів з історією виникнення та основними стилями бонсаю, технічними засобами виготовлення штучних бонсаїв.
Тип заняття: лекція.
Ключові слова: бонсай, чоккан, майогі, шакан, фукінагасі, хокідачі, кенгай, хай-кенгай, ісицукі, сокан, сакан, кабудачі, йосе-ю, ікадабукі.
Список використаної літератури:
1.                  Дженни Р., Сьюзен Б. Аранжировка цветов. Полный курс аранжировки свежих цветов круглий год. (Перевод Гвоздева Т.) / Р. Дженни, Б. Сьюзен – М., 1999.– 128 с.
2.                  Клеванская Т. М., Панкратов В. П. Цветочная аранжировка / Т.М. Клеванская, В.П. Панкратов – М.: Агро–промиздат, 1988.
3.                  10. Хессайон Д. Г. Все об аранжировке цветов / Д.Г. Хессайон. – М.: Кладезь, 2010.
І. Організаційний момент.
ІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності:
Бонсаї - це мініатюрні дерева. У перекладі це слово означає "дерево на підносі. Майстерно виконаний штучний бонсай повинен бути максимально наближеним до природного. Мета створення мініатюрних дерев - перенести в приміщення частину природного пейзажу. Бонсаї можуть бути квітучими, хвойними, листовими або оголеними. Бувають навіть бонсаї з трав, ландшафти на підносі, сад каміння.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
План
1. Поняття про бонсай.
2. Історія бонсай.
3. Вибір і покупка бонсай.
4. Типи та стилі.
5. Обрізка.
6. Грунт та горщики.
ІV. Узагальнення та систематизація.
1.                  Які найкраще використовувати матеріали для створення квіткової композиції?
2.     Які аксесуари використовують для створення букетів?
3.     Які основні особливості формування квіткової композиції?
V. Підведення підсумків.
VІ. Домашнє завдання.
Ознайомлення з флористикою різнихкраїн.
Самостійна робота.
Мистейтво бонсай. Історія виникнення, основні напрямки та стилі.
Питання для самоконтролю:
1.     Що таке бонсай?
2.     Які основні характеристики бонсай?
3.     Які стилі та форми бонсай ви знаєте?


4.      
І. В перекладі з японської мови «бонсай» означає «рослина в плоскій посудині» ( бон – контейнер, сай – дерево). В японській мові слово «бонсай» означає не просто карликову рослину, а цілу культуру вирощування рослин на підносі або в неглибокому контейнері, піддоні. Як і інші види східного мистецтва, бонсай в Японії – не просто набір послідовних операцій по вирощуванню мініатюрного дерева в посуді. Це ціла філософія, яка вимагає від людини певних якостей: мудрості, доброзичливості, делікатності, справедливості, терпіння.
Бонсай – це подарунок мудрого і неметушливого Сходу квапливому Заходу. Це і мода, і бізнес, і серйозне захоплення, стиль життя, спосіб досягнення гармонії з собою і з світом, модель світу на підносі. Сучасна цивілізація віддаляє людину від природи і вона інстинктивно намагається відтворити в своїх кам’яних стінах подібний живий куточок. Розквіт та поширення мистецтва бонсай пов’язують з періодами процвітання та благополуччя суспільства і відмічають, що останнім часом це мистецтво набуло поширення і популярності і  в нашій країні.
В закінченому вигляді бонсай складається з таких основних елементів: рослина, грунт і посуд. Ці три компоненти разом утворюють єдине ціле живе творіння, яке покликане довго, а можливо і все життя, тішити свого творця.
Традиційний бонсай повинен відповідати наступним вимогам:
-  сильний стовбур з чітко вираженою основою кореневої системи;
-  чітка лінія гілок;
-  крона розділена на компактні горизонтальні яруси;
-  листя (хвоя) в цих ярусах максимально загущене;
-  стовбур та гілки складають основу рослини і повинні добре проглядатися через листя;
-  подібність до дорослого дерева того ж, або спорідненого виду, який росте в природних умовах;
-  посудина (горщик, контейнер) – простої форми і неяскравого забарвлення;
-  композиційна відповідність дерева і посудини.
Бонсай характеризуються за розміром і формою.
Розмір. Класифікація бонсай за розміром дуже умовна. Виділяють наступні види бонсай:
·             великі заввишки в 60-120 см;
·             середні заввишки в 30-60 см;
·             маленькі заввишки 15-30 см;
·             мініатюрні заввишки 5-15 см, серед яких розрізняють так звані "бонсай-як-нігтик" (5-15 см) і "бебі-бонсай" (7,5-15 см).
Висоту рослини вимірюють від краю посуди або від початку коріння до найвищої точки рослини.
Найбільшою популярністю користуються "ляльковий" бонсай маленького та мініатюрного розміру, краса і крихкість яких викликають мимовільний захват. З одного боку, ми бачимо справжнє деревце з товстим стовбуром і пишною кроною, але з іншого боку, віддаємо собі звіт, що це деревце належить не нашому світові великих речей, а невідомій країні ліліпутів.
Не рекомендується примусово перетворювати деревце великого і середнього розміру в мініатюрне. Краще відразу надати бонсай бажаного розміру або виростити його самому. У останньому випадку, для мініатюрних бонсай використовують рослини з маленьким листям і хвоєю (наприклад: карликовий бамбук, самшит, кипарис, мирт, оливу, розмарин, жостір, сантоліну, китайський в'яз).
Розведення мініатюрного бонсай практично не відрізняється від вирощування дерева крупнішого розміру. Проте все ж таки існують деякі особливості формування:
·  нижча основа (всього 2-3 гілки);
·  перші 2-3 роки рослину рекомендується вирощувати у великому горщику, щоб сформувати відносно сильний стовбур;
·  ретельніший полив (але не слід заливати рослину!);
·  пересадка кожну весну, під час якої видаляють надто довге і волосисте коріння;
·  слабка концентрація добрив.

ІІ. Історія бонсай. Довгий час на Заході бонсай залишався таємничим заняттям для oбраних, та останнім часом популярність його зросла. Сьогодні ці екзотичні рослини все частіше стають атрибутом сучасних інтер'єрів.
Не кожне деревце в низькому контейнері — бонсай, японські традиціоналісти обмежують список видами: сосна, ялина, ялівець, клен, азалія, рододендрон. Майстри бонсай можуть відтворити образ могутнього тисячолітнього дерева, сформувати пейзаж густого лісу, гір і ущелин, морського берега – і все це на малесенькому шматочку землі.
У перекладі з японської "бонсай" означає рослину в плоскій посудині. Батьківщиною бонсай помилково вважають Японію, хоча насправді мистецтво вирощування мініатюрних дерев в посудинах з'явилося в Стародавньому Китаї близько 2 тисячоліть тому. До Японії мистецтво бонсай потрапило лише в 6 столітті н.е. разом з буддизмом. Тут воно отримало подальший розвиток і саме звідси почало свій тріумфальний хід по всьому світу.
Мистецтво сучасного бонсай виникло на початку 20 століття. Головною метою цього мистецтва став пошук нової форми бонсай на основі форми звичних і екзотичних дерев, що виросли в природних умовах. В цілому, японський бонсай, на відміну від традиційних китайських, характеризуються більшою витонченістю.
Люди помітили, що найбільшого розквіту мистецтво бонсай досягає в періоди процвітання і благополуччя суспільства. Останнім часом бонсай придбали популярність і в нашій країні. У сучасному розумінні бонсай означає мініатюрне дерево в горщику. Від звичайної кімнатної рослини бонсай відрізняють пропорції, відповідні пропорціям рослого дерева. По суті бонсай – це точна, але зменшена в розмірі копія дерева, що виросло в природних умовах.
На відміну від інших видів мистецтва, бонсай ніколи не набуває абсолютно закінченої форми. Його не можна розмістити на поличку і заспокоїтися. Деревце – живий організм, який дихає, росте і постійно змінюється. Це мистецтво не терпить поспіху і поверхневого відношення. Та людина, яка вирішила займатися вирощуванням крихітних рослин, повинна бути не тільки гарним садоводом, який знає закономірності розвитку рослин, а й художником, який відчуває прекрасне.
На сьогоднішній день в 30 країнах світу існує біля 120 організацій, які об’єднані в Міжнародну асоціацію бонсай. Понад 600 тисяч карликових дерев вирощується в різних куточках світу. Однак, одна з найбільших колекцій знаходиться в саду японського імператора і деяким рослин з цієї колекції понад 300-400 років.

ІІІ. Вибір і покупка бонсай. На сьогоднішній день є багато магазинів, торгових та садових центрів, де можна придбати бонсай.
Можна придбати бонсай двома способами: покупка готової кімнатної рослини в віці 2-3 років, яку потім обрізають і пересаджують в плоский посуд, і покупка готового бонсаю.
При покупці звичайної кімнатної рослини звертають увагу на властивості, які важливі для формування бонсай: пишна крона, сильний стовбур, розвинена і потужна коренева система, здоровий вигляд рослини в цілому. При покупці вже готового бонсай звертають увагу на кореневу систему, здоровий вигляд, форму і зовнішні якості рослини. Зразу ж після покупки необхідно перевірити дерево на наявність шкідників та хвороб на стовбурі, гілках, листках, коренях і землі. При виявленні слід негайно провести обробку рослини препаратами, щоб не загубити дерево і попередити можливість поширення інфекції на інші рослини. Стару землю краще замінити на новий субстрат. Витрусити землю з коренів ( можна промити водою, виключення – хвойні рослини! ) і вкоротити при пересадці частину коренів. Пересадку краще проводити навесні або влітку. Якщо дерево придбали в іншу пору року або немає можливості пересадити і обрізати, тоді дерево з комом землі виймають з контейнерна і  перевалюють його в інший, більший за розмірами горщик чи контейнер, і засипають новою землею. Поливають землю препаратом циркон, гетероауксин або припудрюють корені препаратом кореневін.,щоб не залишити шкідників в старій землі. В новий субстрат додають препарат базудин ( на кінчику ножа для невеличкого контейнера) і перемішують з землею. Також можна посипати поверхню грунту препаратом актара.  Цими ж препаратами можна позбавитися від шкідників (і личинок). Обовязково на дно контейнера необхідно насипати дренаж для стоку залишкової води і для уникнення загнивання кореневої системи.

ІV. За японськими правилами бонсай прийнято поділяти на десять типів:
1.    Вічнозелені, які зберігають декоративний ефект на протязі чотирьох сезонів.
2.    Найбільш яскраві в період весняного цвітіння.
3.    Дерева та рослини, у яких головна краса та привабливість заключається в ніжній зелені листків, що розпускаються навесні.
4.    Літньоквітучі дерева та рослини.
5.    Дерева, які захоплюють влітку густою зеленню, що дає прохолоду.
6.    Дерева, які плодоносять.
7.    Рослини і дерева, які розквітають восени.
8.    Дерева, які приваблюють своїм яскравим і пишним забарвленням восени.
9.    Дерева, головна особливість яких заключається в своєрідному забарвленні гілок та стовбура, що надає їм найбільшої переваги взимку, коли листя вже опало.
10. Квітучі в зимовий час і викликаючі захоплення на фоні білого снігу.

 
Чоккан – симетрична вертикальна форма: прямий вертикальний стовбур конусоподібної форми, рівномірно покритий гілками.
Майогі – несиметрична вертикальна форма: конусовидний стовбур з невеликим нахилом до основи і максимум з 3-ма невеликими вигинами, рівномірно покритий гілками.
Шакан – похила форма: похилий стовбур, вершина і коренева система якого направлені в протилежну сторону, ніж основа стовбура, сильна коренева система.
Фукінагасі – зігнута вітром форма: похилий стовбур, особливо біля вершини, з гілками, направленими у бік нахилу.
Хокідачі – віялоподібна форма: прямий стовбур, що розгалужується у формі віяла.
Кенгай – звисаюча або каскадна форма: зігнуті стовбур і гілки, що звисають вниз, через край судини.
Хан-кенгай – напівзвисаюча або напівкаскадна форма: стовбур і гілки горизонтальні по відношенню до краю судини.
Iсицукі – наскальна форма (бонсай на камені): коріння рослини охоплює камінь, що знаходиться в грунті.
Сокан – близнюкова або роздвоєна форма: 2 стовбури, різні по висоті і потужності, що виростають з одного кореня.
Санкан – тристовбурна форма.
Кабудачі – багатостовбурова форма: рослини з багатьма стовбурами різної товщини, що нагадують, чагарник. Число стовбурів повинне бути непарним.
Йосе-Ю – лісова композиція: багато дерев різного розміру і віку в одній посудині.
Ікадабукі – пліт: лежачий на або в грунті стовбур з вертикальними вітками, що ростуть вгору. Рослина схожа на лісову композицію з декількох дерев.

V. Обрізка є необхідним способом формування бонсай. З її допомогою вирішують кілька завдань: зменшують розмір рослини, формують розташування скелетних гілок, стимулюють ріст нових пагонів.
Можна виділити кілька видів обрізки[2].
•         Формуюча обрізка - вирізка великих скелетних гілок, усікання стовбура, що формують «основу» дерева
•         Підрізування гілок зменшує їх довжину і стимулює утворення нових точок зростання, стимулює розгалуження.
•         Стрижка пагонів формує обрис крони рослини
•         Прищіпки (пінцірування) служить для обмеження зростання пагонів
•         Обрізка листя (дефоліація) служить для оновлення крони, при цьому кількість листя збільшується і зменшується їх розмір
•         Підрізування коренів необхідне для оновлення і формування кореневої системи

VІ. Бонсай – це передусім гармонія, тому всі, хто займається цією незвичайною справою, займаються і ландшафтним дизайном. З приводу урочистий подій любителі бонсай в Східній Азії виставляють одне або декілька улюблених, найкращих рослин на саме видне місце в будинку як предмет любування та споглядання. Просто так « горщик з квіткою» ніхто на стіл не поставить – для бонсай виготовляють спеціальну підставку, деревяний столик або художню підставку і будуть довго шукати місце, куди поставити.
В своїй роботі майстри бонсай використовують понад 400 видів рослин. В залежності від умов вирощування та за принципом утримання та розміщення бонсай умовно поділяють на садовий, який потребує періоду спокою на протязі осінньо-зимового періоду, і інтер’єрний або  кімнатний, який представлений тропічними та субтропічними рослинами.
Маленьке деревце, що росте в горщику – це зменшена копія дорослого дерева, яка  виглядає особливо привабливо. Здається, що створене воно для кімнатних умов, але слід бути обережними. Такі поширені рослини, як сосни, клени, ялівці відносяться до групи садових бонсай і їх можна заносити до приміщення тільки на обмежений час. Садові бонсай страждають, якщо їх довго тримають в кімнатних умовах, оскільки кімнатне повітря для них – занадто  сухе і тепле. Останнім часом з’явилися кімнатні бонсай, для них використовують тепло-любиві дерева та кущі, які можна постійно утримувати при кімнатній температурі. Ідея кімнатного бонсай зародилася, між іншим, не  на Сході, а на Заході - в Німеччині. До речі, згідно фен-шуй, краще милуватися бонсай під відкритим небом і не тримати його довго в будинку.
Кімнатні бонсай відрізняються більшою вимогливістю, ніж садові. Неправильне утримування або загубить бонсай, або зробить його непривабливим. Важливо професійно підійти до створення умов вирощування і розміщення, пам’ятаючи, що запорукою успішного вирощування бонсай є ваші знання. Важливо точно знати, яка рослина складає предмет бонсай ( зясувати при покупці!), щоб забезпечити йому всі необхідні умови.
Відомо, що перші зразки бонсай потрапили до Європи наприкінці XIX поч. XX ст.. Показані на міжнародних виставках в Парижі та Лондоні, вони справили скоріше скандальне враження, ніж захоплююче. В карликових деревах побачили аналогію   з  «варварським» китайським звичаєм бинтувати ступні ніг у дівчаток із знатних родин. Це упередження живе і сьогодні. Такий погляд на бонсай дуже далекий від істини, оскільки бонсай – це улюбленець долі та вибагливе дитя, якому його творець приділяє багато часу і сил.

VІ. Горщики для бонсая
Деякі любителі використовують тільки неорганічні ґрунти, інші - звичайні, треті - рясно удобрюють землю реагентами, і всі ці техніки мають право на існування. Всі ґрунти для бонсаю повинні бути легкими і пропускати воду, найчастіше беруть суміш на основі гравію, керамічних черепків, кори, грубого піску, вулканічної глиняно-пемзової землі або коксу.
У кожного горщика повинні бути дренажні отвори, аби зайва вода могла проникнути в піддон. Кожен отвір повинен бути прикритий керамічним черепком або шматочком пластику, щоб уникнути висипання грунту. У бонсай застосовують глазуровані (блискучі) і неглазуровані, різнокольорові або гладкі горщики. Для більш формальних композицій вибирають гострокутні прямі контейнери; для вічнозелених дерев - неглазуровані.
Важливо, щоб колір горщика підходив до кольору рослини. Гончарна індустрія розвинена по всьому світу, однак виділяють особливо досвідчених у цьому мистецтві майстрів давнього Китаю та Японії, чиї горщики збирають колекціонери. Хоча колекціонери також високо оцінюють горщики європейських майстрів, наприклад, Байрона Олбрайта і Гордона Даффета.

Деякі дерева потребують особливого захисту взимку, тому інтенсивність технік, що використовуються в холодну пору, залежить насамперед від того, наскільки дерево адаптовано до клімату. Якщо у рослини є період сплячки, то ні в якому разі не можна переривати його, особливо в листяних рослин. Щоб вберегти рослину від холоду в квартирі, її можна помістити в додаткову ємність або покрити землю в горщику шаром перегною, що доходить до першої гілки.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Лекц ія 12 Тема: Садово – паркові споруди і обладнання. План 1.Малі архітектурні форми та об’єкти озеленення. 2.Водні влаштування....